Платіжні угоди міждержавні, угоди між державами, що встановлюють умови і порядок платежів і розрахунків по зовнішньоторговельних і ін. операціям. Набули поширення з 30-х рр. 20 ст у зв'язку з крахом золотого стандарту (припиненням розміну паперових грошей на золото), відміною вільної оборотності валют і введенням валютних обмежень в більшості капіталістичних країн, коли валютні операції із закордоном стали здійснюватися переважно через центральних або спеціально виділених банки. П. с. м. встановлюють перелік платежів, порядок відкриття рахунків і їх режим, валюту розрахунків, спосіб погашення заборгованості, банки, на які покладається відкриття рахунків і здійснення розрахунків, і т.п. Вони полягають між урядами відповідних країн і підписуються їх уповноваженими (міністерством зовнішньої торгівлі, міністерством економіки, послами і т.д.). При цьому в кожній угоді обмовляються момент вступу його в юридичну силу і термін дії, який зазвичай поширюється на 3—6 років (практика СРСР з ін. країнами). Дія угоди може бути припинене шляхом сповіщення про це у письмовій формі одній із сторін.
По характеру регульованих ними розрахунків розрізняють П. с. м. неклірингові, клірингового типа з вільною або обмеженою конверсією сальдо на вільно оборотні валюти або золото і чисто клірингові (див. також Кліринг,Міжнародні розрахунки ) .
Платіжні угоди неклірингового характеру зазвичай полягають між країною з вільно оборотною валютою і країною, валюта якої не є вільно оборотною. Платежі між цими країнами здійснюються у вільно оборотних валютах. Платіжні стосунки розвинених капіталістичних країн, як правило, регулюються такого роду угодами. Чисто клірингові П. с. м. застосовувалися в 60 — початку 70-х рр. головним чином в платіжних стосунках країн, що розвиваються. Умови і порядок платежів і розрахунків між державами регулюються не лише самостійними платіжними угодами, але і нормами угод про торгівлю, мореплавання і т.д.
Платежі і розрахунки по зовнішньоторговельних і ін. операціям між країнами — членами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) до 1964 регулювалися переважно за допомогою двосторонніх П. с. м. чисто клірингового характеру. Незначна частина платежів здійснювалася на основі трибічних П. с. м., а також на основі Угоди про багатобічний кліринг, ув'язненого в 1957. З 1964 платіжні стосунки країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомога) регулюються Угодою про багатобічні розрахунки в перевідних рублях в рамках Міжнародного банку економічного співробітництва (МБЕС).
Платіжні стосунки країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) з ін. соціалістичними країнами здійснюються на основі двосторонніх угод, як правило чисто клірингового характеру.
З капіталістичними країнами, що розвиваються, соціалістичні країни мають платіжні угоди різних типів. Наприклад, СРСР з Австрією, Бельгією, Норвегією, Швецією, Японією і рядом ін. розвинених капіталістичних країн має П. с. м. неклірингового характеру. Такого ж типа угоди в кінці 60-х рр. були в СРСР з низкою країн, що розвиваються (Бірмою, Індонезією Камеруном, Лівією, Нігерією і ін.).
З початку 70-х рр. СРСР поступово переходить на розрахунки у вільно конвертованій валюті з багатьма країнами, що розвиваються (Бразилією, Колумбією, Ліваном, Тунісом і ін.).
П. с. м. клірингового типа з вільною або обмеженою конверсією сальдо СРСР на початку 70-х рр. мав з Алжіром, Афганістаном, Бангладеш, Ганою, Єгиптом, Ісландією, Сомалі і деякими ін. країнами.
Літ.: Збірка торгових угод, торгівельних і платіжних угод СРСР з іноземними державами. (На 1.1.1965 р.), [2 видавництва], М., 1965; Смирнов А. М., Міжнародні валютні і кредитні відносини [у зовнішній торгівлі] СРСР. 2 видавництва, М., 1960; Комісарів Ст П., Попів А. Н., Міжнародні валютні і кредитні відносини, М., 1965: Валютні стосунки в зовнішній торгівлі СРСР. Правові питання, під ред. А. Б. Альтшулера, М., 1968; Фрей Л. І., Валютні і фінансові розрахунки капіталістичних країн, М., 1969; Альтшулер А. Б., Співпраця соціалістичних держав. Розрахунки, кредити, право, М., 1973.
