Плазмон, сукупність позаядерних (нехромосомних) чинників спадковості, зосереджених в цитоплазмі клітки; складається з дискретних одиниць — плазмагенов. Вперше позахромосомний ген був описаний в рослин в 1908 німецьким ботаніком До. Корренсом . Для цитоплазматичного спадкоємства ознак характерні відсутність їх закономірного розщеплювання («менделірованія») в подальших поколіннях і передача переважно по материнській лінії. Плазмагени локалізуються в органоїдах клітки, що самовідтворюються: мітохондріях, пластидах (в т.ч. хлоропластах), можливо, в кінетосомах, центріолях. Вони можуть існувати як в звичайній, так і в мутантові формі і роблять вплив на різних ознаки клітки. У досліджених випадках матеріальним носієм спадковості цитоплазматичною служать дезоксирибонуклеїнові кислоти.
Літ.: Джінкс Д., Нехромосомна спадковість, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1966; Седжер Р., Гени поза хромосомами, в кн.: Молекули і клітки, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1966.
