Питомі селяни, феодально-залежне сільське населення Російської імперії кінця 18 — середини 19 вв.(століття), що проживало на питомих землях і що належало імператорській сім'ї. У В. до. були перетворені на 1797 палацові селяни на підставі «Установи про імператорське прізвище» . Управлялися Департаментом доль через місцеві питомі контори. Селища В. до. об'єднувалися у волості. На сільському сході В. до. обирали старост, сотницьких і десятських. Переважаючою формою повинностей був оброк. В. до. користувалися більшою свободою господарської діяльності, чим поміщицькі селяни . В. до. у 1797 були 463 тис., в 1812 — 570 тис., в 1857 — 838 тис. душ чоловічої статі. Указом від 26 червня 1863 на В. до. були поширені основні положення селянської реформи 1861, і вони отримали за обов'язковий викуп частину питомих земель, надану в їх власність. В результаті реформи 1863 наділи В. до. у 14 губерніях зменшилися на 10,7%, в 5 північних губерніях збільшилися на 41,6%. Що в цілому були В. до. отримали землі більше чим поміщицькі, але менше, ніж державні (у 1905 в середньому на двір доводилося надільної землі у колишніх поміщицьких селян — 6,7 десятини, питомих, — 9,5 десятини, державних, — 12,5 десятини).
Літ.: Богатікова Р. І., Реформа 26 червня 1863 р. в питомому селі, в збірці: Історичні записки, т. 63, М., 1958; 3айончковський П. А., Відміна кріпака права в Росії, 3 видавництва, М., 1968; Дружінін Н. М., Колишні питомі селяни після реформи 1863 р. (1863—1883 рр.), в збірці: Історичні записки, т. 85, М., 1970.
