Письменність
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Письменність

Письменність (від греч.(грецький) grammata — читання і лист). Р. як певна міра володіння навиками усної і письмової мови є одним з найважливіших показників культурного рівня населення. Конкретний вміст поняття «Г.» міняється на різних етапах економічного і політичного розвитку суспільства разом з підвищенням його культурних запитів.

  В дореволюційній Росії і в ін. країнах з невисоким рівнем шкільної освіти грамотними вважалися особи, що уміють лише читати; у розвинених капіталістичних країнах — особи, читання, що володіють навиками, і листи. Питання визначення поняття «Г.», його статистичного позначення під час переписів населення в кінці 19 ст і 1-ій половині 20 ст неодноразово розглядалися на європейських і міжнародних нарадах за демографічною статистикою і програмами переписів населення. Генеральна конференція ЮНЕСЬКО (10-я сесія, Париж 1958) рекомендувала всім країнам при проведенні переписів населення вважати грамотними осіб, що уміють читати з розумінням прочитаного і написати короткий виклад про своє повсякденне життя.

  В країнах, що досягли суцільний Р. населення, застосовується показник утворення, а показник Р. зберігає пізнавальне значення лише в історичній оцінці розвитку культурного будівництва. Проте обидва показники знаходять вживання в міжнародній характеристиці культурного рівня населення країн світу.

  В дореволюційній Росії при недоступності шкіл для дітей трудящих, в умовах заборони вчення дітей неросійських національностей на рідній мові, за відсутності писемності в багатьох народностей мільйони дітей були позбавлені можливості виучуватися грамоті. За даними перепису 1897, використаним В. І. Леніним в характеристиці Р. дореволюційній Росії, у складі всього населення імперії був 21% грамотних, а за вирахуванням дітей до 9 років — 27% (по Сибіру відповідно 12 і 16%, по Середній Азії — 5 і 6% ).

  Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила всім народностям СРСР доступ в школи з вченням на рідній мові. Декретом, підписаним В. І. Леніним 26 грудня 1919, все населення країни у віці від 8 до 50 років, що не уміло читати або писати, зобов'язалося виучуватися грамоті на рідній або російській мові — за бажанням.

  Робота по ліквідації неписьменності серед дорослого населення прийняла масовий характер, мільйони безграмотних залучалися до організованих для них школи грамоти, широко проводилися підготовчі заходи щодо здійснення загального обов'язкового шкільного вчення (див. Загальне вчення ). За період з 1923 по 1939 в СРСР виучувалося більше 50 млн. безграмотних і близько 40 млн. малограмотних. Рівень письменності жінок за 13 років (1926—1939) підвищився майже удвічі. Загальну картину письменності див.(дивися) в таблиці. 1 і 2.

  Таблиця. 1. — Відсоток грамотних у віці 9—49 років

Населення

Годи переписи

 

1897

1926

1939

1959

1970

Міське:

 

 

 

 

 

  чоловіка

66,1

88,0

97,1

99,5

99,9

  жінки

45,7

73,9

90,7

98,1

99,8

Всього

57,0

80,9

9 3,8

98,7

99,8

Сільське:

 

 

 

 

 

  чоловіка

35,5

67,3

91,6

99,1

99,6

  жінки

12,5

35,4

76,8

97,5

99,4

Всього

23,8

50,6

84,0

98,2

99,5

Міське і сільське:

 

 

 

 

 

  чоловіки

40,3

71,5

93,5

99,3

99,8

  жінки

16,6

42,7

81,6

97,8

99,7

Всього

28,4

56,6

87,4

98,5

99,7

  Таблиці. 2. — Відсоток грамотних середовищ і населення союзних республік у в озрасте 9—49 років (по перепису 1970)

Союзні республіки

Міське населення

Сільське населення

Міське 11 сільське населення

 

чоловіка

жінки

чоловіка

жінки

чоловіка

жінки

РРФСР

99,6

98,2

99,1

97,1

99,3

97,7

Українська РСР

99,7

98,7

99,5

98,9

99,6

98.8

Білоруська РСР

99,6

98,7

99,4

98,6

99,5

98,6

Узбецька РСР

99,0

97,1

98,9

97,5

99,0

97,3

Казахська РСР

98,9

95,2

98,7

95,0

98,8

95,1

Грузинська РСР

99,5

98,5

99,3

98,7

99,4

98,6

Азербайджанська РСР

99,0

95,8

98,7

96,1

98,8

96,0

Литовська РСР

99.3

98,5

98,6

97,9

98,9

98.1

Молдавська РСР

98,6

95,5

99,3

97,0

99,1

96,8

Латвійська РСР

99,6

99,2

99,0

98,1

99,4

98,8

Киргизька РСР

99,1

96,8

99,0

97,2

99,0

97,0

Таджицька РСР

97,9

93,7

98,0

95,1

98,0

94,6

Вірменська РСР

99,2

97,6

99,3

97,6

99,2

97,6

Туркменська РСР

98,1

93,5

97,3

93,2

97,7

93,4

Естонська РСР

99,8

99,6

99,4

99,4

99,7

99,5

  Значні успіхи в ліквідації неписьменності досягнуті і в інших соціалістичних країнах, населення цих країн майже повністю грамотно. Досить висока Р. населення в економічно розвинених капіталістичних країнах (Великобританія, США, Франція, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Швейцарія, Японія і ін.).

  Серйозних успіхів в боротьбі за Р. населення добиваються народи Азії і Африки, що встали на дорогу державної і національної незалежності. Проте рівень Р. населення в економічно слаборозвинених, залежних або таких, що довгий час знаходилися під іноземним пануванням країнах продовжує залишатися низьким. За даними ЮНЕСЬКО (1962), в Африці — близько 120 млн., безграмотних (близько 80% серед дорослих); у Азії і Океанії (без соціалістичних країн) — близько 350 млн. (понад 50%), в арабських країнах — близько 44 млн. (близько 80%). У більшості країн Латинської Америки кількість безграмотних досягає 50—60%. У 1965, за даними ЮНЕСЬКО, в світі налічувалося 750 млн. безграмотних. Низька міра обхвату дітей школами в багатьох країнах веде до зростання числа безграмотних — щорік їх число зростає в середньому на 3,5 млн. чіл. У 1966 Генеральна конференція ЮНЕСЬКО прийняла пропозицію Усесвітнього конгресу міністрів освіти по питаннях ліквідації неписьменності (Тегеран, 1965) про установу Міжнародного дня поширення письменності (8 вересня).

  Термін «Г.» позначає також: а) наявність відповідних знань в якій-небудь області (політична письменність, технічна письменність); би) уміння викладати свої думки відповідно до норм літературної мови (граматичними, стилістичними, орфоепічними і ін.).

  М. П. Кашин.