Пирій (Agropyron), рід рослин сімейства злаків. Багатолітні трав'янисті рослини часто з повзучим кореневищем. Суцвіття — дворядний колос. Колоски дву- і багатоквіткові, стислі з боків, розташовані поодинці на виступах осі і звернені до неї широкою стороною. Колоскові луски, загострені зверху або перехідні в остюк. Відомо близько 150 видів (включаючи регнерію, яку інколи відносять до роду П., інколи виділяють в самостійний рід). У СРСР 51 вид П. (без регнерії). Зустрічаються майже усюди: на полях, лугах, в садах, городах, степах, лісах, ярах і т.д. Род П. підрозділяється на 2 підроди: П. справжній (Elytrigia; у СРСР 38 видів) і житняк . Мн. види П. — коштовні кормові рослини, деякі — злісні бур'яни. Декілька видів П. (A. glaucum, A. clongatum і ін.) успішно використано для схрещування з пшеницею (див. Пшенично-пирійні гібриди ).
Найбільш поширений П. повзучий (A. repens) — дліннокорневіщевий злак, що виростає в різних екологічних умовах. Віддає перевагу рихлим, багатим азотом грунтам. Поширений на покладах, в заплавах річок, входить до складу травостоєв лугів, в гірських районах піднімається до субальпійської зони. Зимостійкий і посухостійкий. Кормова рослина; поєдаєтся з.-х.(сільськогосподарський) тваринами на пасовищах (до цвітіння) і в сіні (до цвітіння і у фазі цвітіння). У 100 кг сіна 51,7 кормової одиниці і 6,7 кг перетравного протеїну. Урожай сіна до 80 ц з 1 га.
В посівах П. повзучий — трудноїськоренімий бур'ян. Засмічує польові, городні, плодові і ін. культури, у великій кількості зустрічається уподовж доріг загорож, канав і т.п. Глибина залягання кореневищ на рихлих грунтах 20 см і більш, на ущільнених — 10—15 див. Кореневища і молоді втечі добре переносять суворі зими. Що розрізають на частини при обробці грунту кореневища здатні відростати і давати нові рослини. Поширюється П. і з насінним матеріалом ін. трав, від яких його насіння трудноотделіми (вогнище безосте, житняк), а також при перевезенні сіна, прибраного в період дозрівання насіння П. Мери боротьби: система обробки грунту, направлена на виснаження кореневищ з подальшим придушенням бур'яну посівами з.-х.(сільськогосподарський) культур; вживання гербіцидів .
З ін. видів підроду сьогодення П. в СРСР найбільше кормове значення мають П. середній (A. intermedium) і П. волосоносний (A. trichophorum). З роду регнерія кормове значення має П. беськорневіщевий, або П. ніжний (A. tenerum-raegneria trachycaulon), введений до СРСР в культуру як кормову рослину (завезений з Північної Америки); у дикому вигляді не зустрічається.
Літ.: Кормові рослини сінокосів і пасовищ СРСР, під ред. І. Ст Ларіна, т. 1, М. — Л., 1950; Котт С. А., Пирій повзучий, в книга: Біологія засмічених рослині, М., 1960.
