Печенізька мова, мова печенігів . На думку ряду дослідників, відноситься до кипчакськой групи тюркських мов, оскільки фонетичні особливості зближують його з кипчакським мовою : зміна g>j>0 і g>w в середині і кінці слова; зміна а>ä під впливом подальших j і č; звуження ä>e і e>í у першому складі; невизначеність розподілу губних голосних в першому складі.
Махмуд Кашгарі згадує печенігів серед огузських пологів і відзначає схожі межі П. я. і мов булгар і сувар: скорочення кінця слова (втрата g ?); наявність z в середині і кінці слова замість d і j ін. тюркських діалектів; наявність дієприкметника на -asy. Радянський учений Н. А. Баськаков включає П. я. у огузсько-булгарськую підгрупу огузськой групи тюркських мов. Назва печенізьких племен і пологів, власні імена, тітулатура і частково топонімія зафіксовані у візантійських, угорських і слов'янських джерелах.
Літ.: Щербак А. М., Знаки на кераміці і цеглі з Саркела-Белой Вежі (До питання про мову і писемність печенігів), в кн.: Матеріали і дослідження по археології СРСР № 75, М.— Л., 1959; Баскаків Н. А., Введення у вивчення тюркських мов, 2 видавництва, М., 1969; Németh J., Die Inschriften des Schatzes von Nagy — Szent — Miklos, I Anhang: Die Sprache der Petschenegen und Komanen, Bdpst — Lpz., 1932; Györffy G., Monuments du lexique petchénègue, у кн.: Acta Orientalia, t. 18, fasc. 1—2, Bdpst, 1965.
