Перси, фарси (самоназванниє — ірані, множина — іраніан), нація, що становить близько половини населення Ірану (за даними 1-го загального перепису населення країни в кінці 1956, П.— близько 9 млн. чіл.; за оцінкою на 1974, - близько 16 млн. чіл.). Живуть головним чином в Центральному (до Ю. від хребта Ельбурс) і Східному Ірані. Говорять на перській мові . Антропологічно належать до південної гілки великий європеоїдної раси . Проникнення іранських племен на територію сучасного Ірану імовірно відноситься до 2-го тис. до н.е.(наша ера) (на думку одних учених — з Середньої Азії, на думку інших — із Закавказзі). Персидські племена займали пануюче положення в державі Ахеменідов . Надалі формуванні П. брали участь також арабські, тюркські і монгольські племена. В середині 19 ст почалося формування П. в націю; процес асиміляції персами ін. народностей Ірану (що особливо говорять на мові іранської групи) продовжується і в даний час. По релігії — мусульмани толку шиїта. Іслам поширився в 7 ст, після завоювання країни арабами. До цього П. сповідали зороастрізм, який зберігся в декілька зміненому вигляді в гебров . Більшість П.— сільські жителі, основні заняття яких землеробство (в значній мірі засноване на штучному зрошуванні), садівництво і овочівництво, скотарство. Розвинені ковроделіє, ручне ткацтво і ін. галузі домашньої промисловості. П., що живуть в містах, - ремісники, торговці, службовці і ін. П. складають також значну частину робітників країни. У родинних стосунках П. до цих пір сильні традиції мусульманського права. Лише у 1963 жінки отримали виборчі права, але зберігається їх фактичне нерівноправ'я в суспільному і родинному житті. Усна народна творчість П., їх театральна поезія, література і ін. сторони середньовічної і сучасної культури вельми багаті. Див. також ст. Іран .
Літ.: Народи Передньої Азії, М., 1957 (літ. с. 556—57).
