Пенджікент, місто (до 1953 — селище) обласного підпорядкування, центр Пенджікентського району Ленінабадськой області Таджицької РСР. Розташований в долині р. Зеравшан, в 68 км. до Ю.-В.(південний схід) від м. Самарканду і в 320 км. до Ю.-З.(південний захід) від м. Ленінабада. 16 тис. жителів (1974). Винар, цегельний, молочний, тютюново-ферментативний, консервний заводи, м'ясокомбінат, рісо-млінарський комбінат. Педагогічне училище. Історіко-краєзнавчий музей.
На південно-східній околиці сучасного П. знаходяться руїни согдійського міста тієї ж назви — древнього П. (Пянджікента) — унікального пам'ятника домусульманськой культури Середньої Азії. Систематичне археологічне вивчення його почато в 1946 А. Ю. Якубовським і продовжено А. М. Беленіцким. Місто існувало з 5 до середини 8 вв.(століття); розквіт відноситься до рубежу 7—8 вв.(століття) У 1-ій чверті 8 ст П. був зруйнований арабськими завойовниками, а в 2-ій половині 8 ст остаточно запустілий. Древній П. складався з декількох частин. Ядром його був оточений стінами шахрістан з вузькими вулицями і кварталами суцільної забудови (багатокімнатні 2-поверхові будинки з сирцового цеглини і пахси, з вхідними айванамі базари з майстернями ремісників і лавками) В центрі шахрістана — 2 храми (зразки місцевої культової архітектури 5—7 вв.(століття)). ДО З. від міських стенів знаходилася цитадель з потрійним поясом зміцнень, житловою баштою — донжоном і палацом правителя (розписи, різьблення по дереву). До Ст від міста розташовувалися заміські садиби з 2-поверховими будинками. До Ю.— некрополь, з наземними ськлепамі-наусамі, в яких ховали в оссуаріях кісті померлих. У П. знайдені багаточисельні вироби гончарного, металообробного, стеклоделательного і ін. ремесел, а також декілька тисяч бронзових і срібних арабських і согдійських монет. Відкриті в П. живопис (багатофігурні настінні розписи клейовими фарбами), глиняна (рельєфний фриз) і дерев'яна (рельєфи, каріатиди) скульптура є яскравими пам'ятниками монументально-декоративного мистецтва Согда. По стилю і вмісту мистецтво П. пов'язане з художньою культурою ін. міст і районів Середньої Азії (Афрасиаб, Варахша, Шахрістан, Балалик-тепе, Аджіна-тепе ) , Ірану, Афганістану, Індії. Ілл. див.(дивися) також до ст. Согд .
Літ.: Якубовський А. Ю., Древній Пянджікент, в збірці: Слідами древніх культур, М., 1951; Беленіцкий А. М., Распопова Ст І., Древній Пенджікент, Душанбе, 1971; Беленіцкий А. М., Монументальне мистецтво Пенджікента. Живопис. Скульптура, М., 1973.
