Наус, в працях середньовічних арабоязичних авторів — назва немусульманських похоронних споруд. Н. були поширені в давнину і в середні віки у деяких народів Середньої і Передньої Азії, релігія яких забороняла поховання померлих в землі. У російській і радянській сходознавській і археологічній літературі Н. прийнято називати склепи, які зороастрійци споруджували з глини, саманової цеглини або каменя для зберігання оссуарієв або для наземних поховань.
Літ.: Борисов А. Я., Про значення слова «наус», «Тр. Відділу Сходу Гос. Ермітажу», 1940, т. 3; Ставіський Би. Я., Битих шляхів О. Р., Мончадськая Е. А., Пянджнкентський некрополь, в кн.: Матеріали і дослідження по археології СРСР № 37, М. — Л., 1953; Рапопорт Ю. А., З історії релігії древнього Хорезма, М., 1971 (Тр. Хорезмськой археолого-етнографічною експедиції, т. 6).