Оссуарій (позднелат. ossuarium, від латів.(латинський) os, рід.(народився) відмінок ossis — кість), вмістище для поховання кісток небіжчиків. У російській археологічній літературі О. називалися переважно керамічні, алебастрові і кам'яні скриньки, в яких середньоазіатські зороастрійци (див. Зороастрізм ) ховали кістки покійних. Знайдені в Хорезме прадавні О. (з'явилися в кінці 1-го тис. до н.е.(наша ера)) мають форму статуй і змальовують померлих, що обожнюють. О. служили об'єктом поклоніння в культі предків, особливо характерному для середньоазіатського варіанту зороастрізма. У 5—8 вв.(століття) О. були широко поширені в Середній Азії; інколи вони відтворюють форму похоронних споруд, прикрашені рельєфами. На пізніх хорезмійських О. зустрічаються багатоколірні розписи і написи, в яких О. називають «тапанкук».
Літ.: Рапопорт Ю. А., З історії релігії древнього Хорезма (оссуарії), М., 1971.
