Паульсен Фрідріх
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Паульсен Фрідріх

Паульсен (Paulsen) Фрідріх (16.7.1846, Лангенхорн, Шлезвіг, 14.8.1908, Берлін), німецький філософ-ідеаліст і педагог. Професор Берлінського університету (з 1878). У своєму пантеїстичному вченні про світ як виявлення «єдиної духовною всежізні», або бога, П. одушевляє природу, бачить в ній прояв психічного життя, універсальний принцип якого складає воля. У цій ідеалістичній концепції П. примикає до волюнтаризму німецьких філософів А. Шопенгауера і Р. Фехнера . В етиці, на противагу гедонізму, П. розвиває концепцію так званого енергетізма: щастя людини убачається в прояві волі до життя, в активному виявленні своїй природи, в самому процесі діяльності. Філософські погляди П. були піддані критику В. І. Леніним (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 29, с. 335—38). П.— автор історії педагогіки.

  Соч.: Immanuel Kant, 1924; Philosophia militans, пер.(переведення) — Основи етики, М. у філософію, М., 1908; 1913.

  Літ.: Хвостів Ст М., Нарис історії етичних учень, 2 видавництва, М., 1913; Speck J., F. Paulsen, Langensalza 1926; Lauie G., F. Paulsens Pädagogik in ihrer Bedeutung für die Gegenwart, Bühl/Baden, 1958.

  А. П. Огірків.