Патріци (Patrizi, Patrizzi) Франчесько (1529, Керсо, — лютий 1597, Рим), італійський гуманіст і філософ, представник неоплатонізма епохи Відродження. Служив у венеціанському флоті. Вчився в Падує. Викладав філософію в університетах Феррари (з 1578) і Риму (з 1592). У основному вигадуванні «Нова філософія універсуму» (1591) розвинув вчення про світ як нескінченність, що стає одушевленій органічній цілісності, ієрархічно впорядкованій. Джерело цього органічного зв'язку і «спорідненості» всіх речей — світло, що випромінюється божественним всєєдінством і пронизливий весь світ. У «Поетиці» (1582) П. на противагу арістотелівської концепції поезії як наслідування розвинув уявлення про художника-творця; стан творчості описується як одержимість «божественним безумством» — натхненням. Автор трактатів по риториці, історіографії, полемічних соч.(вигадування) проти арістотеліков і ін.
Літ.: Голеніщев-Кутузов І. Н., Італійське Відродження і слов'янські літератури XV—XVI вв.(століття), М., 1963; Arcari P. М., Il pensiero politico di F. Patrizio da Cherso, Roma, 1935; Crespi L. A., La vita e le opere di F. Patricio Milano, 1941; Saitta A., Il pensiero italiano nell'' umanesimo e nel rinascimento, v. 2, Bologna, 1950; p.,521— 67; Kristeller P. О., Eight philosophers of the Italian renaissance, Stanford (Calif.), 1964.
