Паранекроз (від пара ... і греч.(грецький) nekrós— мертвий), сукупність оборотних неспецифічних змін в живих клітинах, що виникають у відповідь на дію різних ушкоджувальних агентів (теплове або механічне пошкодження, дія електрики, кислот, наркотиків і т.п.). Термін «П.» введений в 1934 Д. Н. Насоновим і В. Я. Александровим по аналогії із запропонованим Н. Е. Введенським поняттям парабіозу . При П. пригнічується здатність кліток відкладати гранули прижиттєвих фарбників, збільшується забарвлюваність цитоплазми і ядра, підвищуються в'язкість і кислотність цитоплазми, зменшується дисперсність її колоїдів деполяризується клітинна мембрана, порушується метаболізм клітки і т.д. Стан П.— кінцевий етап паранекротичного процесу; початкова його фаза виникає при підпорогових діях подразників і характеризується зменшенням поглинання фарбників, збільшенням дисперсності колоїдів цитоплазми, гіперполяризацією і ін. ознаками. Стан П., пов'язаний з оборотними змінами внутріклітинних білків, зазвичай супроводиться порушенням функціональних властивостей кліток. Ср. Некроз .
