Панджабци, пенджабци, основне населення географічної і історичної області Пенджаб (нині територія штатів Пенджаб і Харьяна в Індії і провінції Пенджаб в Пакистані). Загальна чисельність понад 58 млн. чіл. (1972, оцінка). Більшість П. говорять на мові панджабі, останні —на хінді (у Індії), на діалектах ленді (лахнда) і мові урду (у Пакистані). По релігії велика частина П. в Індії — сикхи або індуїсти, в Пакистані майже все П.— мусульмани. П. склалися з різних місцевих етнічних груп; з прадавніх часів в їх склад вливалися також прийшлі групи населення, що осіли тут у зв'язку з арійськими, шакськимі (скіфськими), арабськими і ін. навалами. Найбільшими компонентамі до складу П. увійшли джати,раджпути,гуджари . З 3-го тис. до н.е.(наша ера) П. відомі як творці високої культури (Хараппськая цивілізація ) і засновники могутніх держав (Таксила і ін.). Основне заняття П.— землеробство (головна з.-х.(сільськогосподарський) культура — пшениця на зрошуваних землях); розвинені ткацтво, гончарство, виготовлення килимів і художнє різьблення по дереву. Серед П. (особливо в Індії) відносні багато кваліфікованих робітників і представників технічної інтелігенції. Відсоток грамотних в П. і в Індії і в Пакистані значно вище, ніж у сусідніх народів в цих країнах.
