Джати, крупна група племен, що на початку н.е.(наша ера) населяли західні райони Пенджабу і що говорили на западно-панджабських діалектах. Пізніше Д. широко поширилися по Північній Індії. Склали етнічну основу панджабцев і увійшли до общини сикхів . У Індії значна частина Д. перетворилася на крупну однойменну землеробську касту (у цьому значенні термін «Д.» зазвичай згадується в літературі і переписах населення).
В середні віки Д. складали шар повноправних общинників, мали військові навики, зокрема притягувалися як найманці у війська делійських султанів і могольських падишахів. В кінці 17 ст Д. піднялися на боротьбу проти гніту Великих Моголів. У цій боротьбі брала участь і феодалізіровавшаяся громадська верхівка Д., що прагнула зайняти місце могольськой знать у феодальній експлуатації джатського селянства. Перше повстання (1669) було в окрузі Матхура, вождь — Гокла. Друге (1672) — в окрузі Нарнаул. У нім активно брали участь сектанти сатнамі («добре ім'я»), що включали громадських слуг, ремісників з нижчих каст. Повстанці захопили Нарнаул і ряд ін. міст, але на підступах до Делі були розбиті падішахськимі військами. Третє повстання (1686—91) — під керівництвом сільського старшини Раджі Рама; повстанці затвердили свою владу на великій території по правому берегу р. Джамна. Боротьба Д. проти Моголів продовжувалася і в 18 ст До середини 18 ст склалося самостійне джатськоє князівство. Найбільш сильним воно було при Сурадж Мале. У 1763 розпалося, від нього залишилося невелике князівство Бхаратпур.
Сучасні Д. живуть на півночі Республіки Індія і в Пакистані. Загальна чисельність — декілька млн. чіл. (точних даних немає). У Індії більшість Д. говорить на панджабі і північних діалектах хиндустані, сповідає індуїзм і сикхизм. У Пакистані Д. говорять на панджабі і на своїх діалектах (джатки, хиндки і ін.), сповідають головним чином іслам і не визнають кастових відмінностей. Багато груп пакистанських Д. займаються скотарством. Але незалежно від роду занять, релігійній і кастовій приналежності все Д. зберігають свідомість їх колишньої етнічної спільності.
Літ.: Народи Південної Азії, М., 1963; Рейснер І. М., Народні рухи в Індії і XVII—XVIII вв.(століття), М., 1961, Гл. 6.
