Панджабі, мова панджабцев . Поширений в східній частині Пакистану, в північно-західному і ін. районах Індії (головним чином в штаті Пенджаб), одна з офіційних мов Індії. Число говорять на П. в Пакистані понад 21 млн. чіл., у Індії — понад 15 млн. чіл. (1971, оцінка). Відноситься до індоарійським мов індоєвропейської мовної сім'ї. Розпадається на діалекти — маджі, доабі мальваї, поваді, ратхи і бхатіані. Володіє чотирма тонами: рівним, висхідним, фарінгалізованним низхідним і чистим низхідним, виконуючими смислоразлічительную і граматичну роль. Мова П.— флективно-аналітична. Граматичні особливості: розвинена відмінкова система, зміна деяких прикметників по пологах лише у функції предікатіва, наявність суб'єктної, непрямо-об'єктної і реляційної обставин. Прадавній пам'ятник П.— ряд творів священної книги сикхів «Адігрантх» (або «Грантх Сахиб») 12—17 вв.(століття) Лист П.— гурмукхи, тонообозначающий, що має, і буквено-складовий характер, сходить до листа брахмі .
Літ.: Смирнов Ю. А., Виявлення четвертого тону в мові панджабі і фарінгалізованного характеру іншого, відомого тону, «Уч. зап.(західний) Гос. інституту міжнародних відносин», 1971, ст 7; Gill Н. S. and Gleason Н. A., A reference grammar of Panjabi, Hartford, 1963;. Duni Chandra, Pañjãbï bhãshã dã wiãkarana, Chandigarth [1964]; Smirnov U. A., The composite sentence Main problems, Chandigarh [1966]; Panjabi Kosh, Patiala, v. 1—4, [s. l.], 1955—67.
