Палій, Гурко Семен Пилипович (1640-і рр., р. Борзна, нині Чернігівської області, — січень 1710), предводитель українського правобережного козацтва. Народився в козацькій сім'ї. Вчився в Київській Братській школі . Значний час знаходився в Запорізькій Січі. З початку 80-х рр. висувався в керівники народної колонізації спорожнілих районів Придніпров'я і відновлення там козацтва. По заклику П. сюди стали переселятися збіглі селяни і козаки. Опорним пунктом став Фастів, де переселенці побудували зміцнення і успішно відбивали напади татар і турок. В кінці 80-х рр. 17 ст П. разом із З. Іскрою, А. Абазіним, С. Самусем очолив визвольну боротьбу козацтва і селянства на Правобережній Україні. Козацькі полиці, очолювані П., звільнили від польського панування ряд українських міст на Київщині і Брацлавщине. У 1689 П. був арештований польськими властями, але в 1690 біг. У 1702—04 боротьба народних мас Правобережної України переросла в повстання, Подолію, що охопило, Волинь і Київщину. Гетьман Мазепа в 1704 помилково звинуватив П. в таємних стосунках з польськими магнатами прошведській орієнтації і заарештував його. У 1705—08 П. знаходився в засланні в Томську, повернений Петром I після зради Мазепи. П. на посаді білоцерківського полковника брав участь в Полтавській битві 1709 . Український народ зберіг пам'ять о П. у піснях і легендах. Т. Шевченко оспівав П. в творі «Чернець» і «Швачка».
