Палійськая література, вигадування різних жанрів на мові палі, що виникли на початку н.е.(наша ера) в Індії і на острові Шрі-Ланка, а потім, у міру поширення буддизму, в Бірмі, Таї, Лаосі, Камбоджі. П. л. в цілому є буддійською. Її ядро складає буддійський канон — «Тіпітака». Існують ін. версії канону (санськріптічеський, пракрітічеський, Тибет, китайський і т.д.), але палійськая, пов'язана з сектою тхеравадінов, є якнайповнішою і утворює величезну за об'ємом і різноманітності жанрів і тим літературу. У нього входять розділи: «Віная-пітака», «Абхидхамма-пітака» і «Сутта-пітака». «Віная-пітака» — правила поведінки буддиста, організація ранньої буддійської общини; «Абхидхамма-пітака» — виклад основ буддійського учення дхамми; «Сутта-пітака» належить до найбільш чудових частин канону по широті вмісту, різноманітності жанрів і стилів, високим художнім достоїнствам. «Сутта-пітака» складається з п'яти основних частин — «Дігха-никая», «Маджджхима-никая», «Сам'ютта-никая», «Ангуттара-никая», «Кхуддака-никая». З окремих творів цих зборів виділяються «Дхаммапада» — високохудожня збірка віршованих висловів, «Сутта-ніпата» — одна із старих частин канону (виклад думок Будди про «дорогу до порятунку»), «Джатаки» (близько 550 розповіді-легенд, головним чином фольклорного походження про перевтілення Будди), збірки древньою, буддійськи забарвленої лірики «Тхера-гатха» і «Тхері-гатха», «Махапарініббанасутта» (що розповідає про останні дні і смерть Будди), «Дхаммачаккаппават-танасутта»(що містить знамениту Бенаресськую проповідь Будди) і т.д. До канону тісно примикає «Парітта» — антологія текстів, використовуваних при заклинаннях і магічних діях. З неканонічної літератури виділяються шедевр світової філософської літератури «Міліндапаньха» (не раніше кінця 2 ст), історичні хроніки — «Діпаванса», «Махаванса» і «Чулаванса», що викладають події історії острова Шрі-Ланка. З 5 ст починається період розквіту П. л. на острові Шрі-Ланка, пов'язаний з появою величезної коментаторської літератури. Серед коментаторів канону виділяється Буддхагхоша; його знаменита робота «Вісуддхимагга» («Дорога до очищення») — компендіум буддійського догматизму і філософії. Популярністю користувалися також Буддхадатта (автор п'яти керівництва до канону) і Дхаммапала. У 12 ст почався новий період в історії П. л.: «Джіначаріта» (поема про Будду), праці по граматиці, лексиці і просодії Каччаяни і Моггалани, вторинна коментаторська література і т.п. У Бірмі і країнах Індокитая П. л. почала розвиватися пізніше і в значній мірі залежно від відповідних вигадувань, створених на острові Шрі-Ланка. Як одна з великих літератур минулого, П. л. вивчається в Європі, США, Індії, на острові Шрі-Ланка, в Індокитаї і Японії.
Літ.: Мінаєв І. П., Нарис фонетики і морфології мови палі, СП(Збори постанов) Би, 1872; Елізаренкова Т. Я., Сокир Ст Н., Мова палі, М., 1965 (літ.): Bode М. Н., The Pali literature of Burma, L., 1905; Malalasekera G. P., Pali literature of Ceylon, L., 1928; Law B. Ch., A history of Pali literature, v. 1—2, L., 1933; Санкрітьяян Р., Палі сахитья но ітіхас, Лакхнау, 1963; Warder А. До., Pali Metre, L., 1967.
