Полтавська битва 1709, генеральна битва між росіянами і шведськими військами 27 червня (8 липня) під час Північної війни 1700—21 . В квітні 1709 шведських військ Карла XII, що вторглися в 1708 в межі Росії, почали облогу Полтави. Її гарнізон (4,2 тис. солдатів і 2,5 тис. озброєних городян) під командуванням полковника А. С. Келіна успішно відобразив ряд штурмів. В кінці травня в район Полтави підійшли головні сили російської армії під командуванням Петра I. На військовій раді 16 (27) червня було вирішено дати генеральну битву. До 25 червня (6 липня) російська армія (42 тис. чіл., 72 знаряддя) малася в своєму розпорядженні в створеному нею укріпленому таборі в 5 км. на північ від Полтави. 26 червня (7 липня) була створена передова позиція з 10 редутів, зайнята 2 батальйонами, за якими розташувалося 17 кавалерійських полків під командуванням А. Д. Меншикова . Карл XII вирішив атакувати російські війська, розраховуючи отримати перемогу і цим спонукати Туреччину виступити проти Росії. Для атаки було виділено близько 20 тис. чіл. і 4 знаряддя (28 знарядь залишилися в обозі без боєприпасів). Останні війська (до 10 тис. чіл.), у тому числі частина запоріжців і українських козаків, обдурених зрадником гетьманом І. С. Мазепою, знаходилися під Полтавою, в резерві і на охороні комунікацій. Карл XII, поранений на рекогносцировці 17 (28) червня, передав командування фельдмаршалові До. Р. Реншильду. О 2 годині ночі 27 червня (8 липня) шведська піхота 4 колонами рушила на російські редути, за нею слідувало 6 колон кінноти. Після наполегливого двогодинного бою шведам удалося оволодіти лише 2 передовими редутами і вони почали перегрупування вліво для обходу поперечної лінії редутів з С. Прі цьому 6 правофлангових шведських батальйонів і декілька ескадронів генерала Роса і Шліппенбаха відірвалися від головних сил і відійшли в ліс на північ від Полтави, де були розгромлені кіннотою Меншикова, що рушила за ними, і здалися. Остання частина російської кінноти під командуванням генерала Р. Х. Боура за наказом Петра I стала відходити до табору. Шведи прорвалися між редутами, але попали під артилерійський і рушничний фланговий вогонь з табору і безладно відійшли в Будіщенський ліс. Близько 6 годин Петро I вивів армію з табору і побудував її в дві лінії, маючи в центрі піхоту Б. П. Шереметева і на флангах кінноту Меншикова і Боура. У таборі був залишений резерв (9 батальйонів). Головні сили шведів вишикувалися напроти російських військ. О 9 годині зав'язався рукопашний бій, а російська кіннота почала охоплювати фланги противника. Шведи почали відступ, що перетворився до 11 годин в безладну втечу. Російська кіннота переслідувала їх до Переволочни, де залишки шведської армії здалися в полон. Карл XII і Мазепа з невеликим загоном бігли на територію імперії Османа. Шведи втратили понад 9 тис. убитими і понад 18 тис. пленнимі, знаряддя і обоз; втрати росіян — 1345 чіл. убитих і 3290 поранених. В результаті П. с. військова могутність Швеції була підірвана і у війні стався перелом на користь Росії.
Літ.: Полтава. До 250-ліття Полтавської битви. Сб. ст., М., 1959; Дядіченко Ст А., Полтавська битва, Киïв, 1962; Тельпуховський Би. С., Північна війна 1700—1721 рр., М. 1946; Ст Борисова Е., Балтійський А. А., Шкарпеток А. А., Полтавська битва. 1709 — 27 червня 1909. Сб. ст., СП(Збори постанов) Би. 1909.
