Ощадні каси
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ощадні каси

Ощадні каси, кредитні установи, основна функція яких полягає в залученні грошових заощаджень і тимчасово вільних грошових коштів населення.

  В капіталістичних країнах засоби, що акумулюються С. до., — одне з джерел утворення позикового капіталу . Діяльність С. до. сприяє перерозподілу національного доходу в інтересах панівних класів. «... Мільярдними капіталами ощадних кас розпоряджаються на ділі врешті-решт ті ж магнати банківського капіталу...» (Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27, с. 334). У більшості країн С. до. виникли в кінцю 18 — початку 19 вв.(століття) У ряді країн (скандінавських і деяких ін.) кредитні установи, що виконували функції С. до., отримали назву ощадних банків. Організаторами С. до. виступали приватні суспільства, муніципалітети і держава (найширше з 2-ої половини 19 ст). Державні С. до., як правило, тісно пов'язані з поштовою системою. На стадії імперіалізму засобу, в С, що залучаються. до., прямують через систему державного кредиту переважно на фінансування військових витрат імперіалістичних держав і покриття бюджетного дефіциту. До початку 1974 залишок вкладів в С. до. складав в США — 96,4 млрд. дол.(долар), Великобританії — 5,4 млрд. ф. ст.(фунт стерлінгів) (на 30 вересня 1973), у Франції — 162 млрд. фр.(франк), у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — 176,9 млрд. марок. Основна частина вкладів належить рантьє, дрібним і середнім підприємцям. Доля вкладів робочих в загальній сумі вкладів невелика. Грошові заощадження більшості трудящих носять вимушений характер. Поглиблення внутрішніх протиріч і властиві капіталізму кризи, інфляція, невпевненість в завтрашньому дні заставляють трудящих скорочувати вжиток і створювати заощадження на випадок безробіття, хвороби, втрати працездатності, для забезпечення в старості і т. п.

загрузка...

  В Росії С. до. були засновані в Петербурзі і Москві в 1841. До начальник 1914 їх налічувалося 8553, у тому числі 1026 центральних і 7527 відділень і приписних С. до. Загальний залишок вкладів в них складав (включаючи і вклади юридичних осіб) близько 1,7 млрд. крб. Число вкладників майже 9 млн. чіл. Переважаюче значення мали вклади крупних вкладників, головним чином міській і сільській буржуазії. Царський уряд використовував ресурси С. до. для посилення військово-поліцейської держави, фінансування капіталістичних підприємств, поміщицьких і куркульських господарств.

  В соціалістичних країнах мобілізуємиє С. до. заощадження і тимчасово вільні засоби населення прямують на розвиток економіки і культури, підвищення добробуту трудящих. С. до. у СРСР є єдиною загальносоюзною централізованою кредитною установою, головне завдання якої — розвиток ощадної справи: широке залучення вільних грошових коштів населення і розміщення державних внутрішніх позик, здійснення розрахунково-касового обслуговування населення, підприємств, організацій і установ і ін. операції, передбачені їх статутом. С. до. виступають юридичною особою і знаходяться на госпрозрахунку. Державні трудові С. до. засновані постановою СНК(Рада Народних Комісарів) РСФСР від 26 грудня 1922; діють на основі статуту, затвердженого Радою міністрів СРСР 20 листопада 1948. До 1963 С. до. знаходилися у веденні міністерства фінансів СРСР; з 1 січня 1963 передані у ведення Держбанку СРСР, що дозволяє ефективніше використовувати мобілізуємиє ними засоби на кредитування народного господарства країни.

  Заощадження, що залучаються С. до. як вклади, є частиною грошових доходів населення, яка залишається вільною після задоволення поточних матеріальних і культурних потреб. Ці заощадження носять головним чином цільовий характер, тобто призначаються для покупки предметів тривалого користування (наприклад, автомашин, мотоциклів, меблів і ін.), кооперативних квартир для поїздки на курорт і т. п. На основі безперервного підвищення життєвого рівня трудящих і зростання їх грошових доходів вклади в С. до. систематично зростають (див. таблиці.).

  Вклади населення в ощадні каси СРСР (на кінець року)

 

1940

1950

1960

1970

1974

Число вкладів, млн.

17,3

14,3

52,2

80,1

100,0

в місті

11,6

10,4

38,3

58,9

73,9

на селі

5,7

3,9

13,9

21,2

26,1

Сума вкладів, млрд. крб.

0,7

1,8

10,9

46,6

78,9

в місті

0,6

1,6

8,7

34,1

57,2

на селі

0,1

0,2

2,2

12,5

21,7

Середній розмір вкладу, крб.

42

124

209

581

789

в місті

50

151

228

578

774

на селі

26

52

157

401

830

  До кінця 1974 на кожну 1000 чоловік доводилося в середньому 395 рахунків по вкладах, а сума вкладів в середньому на душу населення складала 312 руб.; на кожну 1000 чіл., одержуючих дохід (основні вкладники С. до.), — відповідно 639 рахунків і 504 крб. За 1974 звороти С. до. по вкладах склали: по приходу 43,2 млрд. крб. (в т.ч. в порядку перерахувань з доходів трудящих 8,5 млрд. крб.) і по витраті 33,0 млрд. крб. Що залучаються С. до. засоби зберігаються на їх рахівницях в Держбанку СРСР і, маючи досить стійкий характер, служать одним з важливих джерел його кредитних ресурсів.

  Збереження грошових коштів, увірених С. до., таємниця вкладів і видача їх на першу вимогу вкладників гарантуються державою. С. до. приймають вклади до запитання, термінові (на термін не менше 6 мес ) , умовні, виграшні і на поточні рахунки. По термінових вкладах С. до. виплачують дохід з розрахунку 3% річних, а по останніх видах вкладів — у розмірі 2% річних. По виграшних вкладах дохід виплачується у вигляді виграшів, що розігруються в накладах 2 рази в рік. Найбільш широкого поширення серед населення набули вклади до запитання. До кінця 1974 вони склали 70% загальної суми заощаджень, що зберігаються на рахівницях по вкладах. Доходи по вкладах (відсотки або виграші) не обкладаються державними і місцевими податками і зборами. Вкладник користується правом отримати вклад по частинах або цілком. Він може розпоряджатися вкладом як особисто, так і через свого представника, а також має право заповідати вклад одному або декільком особам (незалежно від того, чи є вони спадкоємцями згідно із законом), державним або суспільним організаціям.

  Окрім вкладів населення, С. до. зберігають засоби фабрично-заводських і місцевих комітетів профспілок, кас взаємодопомоги і ін. первинних суспільних організацій, що не займаються господарською діяльністю, а також сільських (селищних) Рад депутатів трудящих і установ, що перебувають на сільських бюджетах. С. до. розміщують облігації Державного 3%-ного внутрішньої виграшної позики, продають квитки грошово-речових лотерей, що проводяться в союзних республіках, виплачують виграші по облігаціях госзаймов і лотерейних квитках. З грудня 1974 оплачують погашені облігації госзаймов, розміщених серед населення по підписці до 1957 відповідно до встановлених термінів їх погашення. С. до. виконують операції по переведенню вкладів і здійснюють безготівкові розрахунки по дорученнях вкладників, видають і оплачують акредитиви, видають розрахункові чеки для оплати що купуються населенням в державних і кооперативних торгівельних організаціях різних товарів тривалого користування. Найбільш масовою операцією С. до. по обслуговуванню населення є прийом платежів за квартиру, комунальні послуги, за вміст дітей в дитячих установах, страхових платежів і т. п. За 1974 С. до. прийняли таких платежів на 7,6 млрд. крб. Вони здійснюють також операції по розрахунково-касовому обслуговуванню державних підприємств, установ, організацій і колгоспів.

  До кінця 1974 налічувалося 79,5 тис. С. до. У залежності від функцій і штатів С. до. підрозділяються на центральних, 1-го розряду, 2-го розряду і агентства С. до. Діяльністю С. до. міста і району керує центральна С. до. У всіх союзних і автономних республіках, краях і областях, а також в деяких найбільш крупних містах є управління Гострудсберкасс, які здійснюють безпосереднє керівництво діяльністю С. до., що знаходяться на території цієї республіки, області. Керує всією системою С. до. Правління Гострудсберкасс СРСР.

  В зарубіжних соціалістичних країнах на основі стійких темпів зростання економіки і неухильного підйому народного добробуту і культури діяльність С. до. по залученню зростаючих заощаджень населення також отримала широкий розвиток. Сума вкладів в С. до. до кінця 1974 досягла в Болгарії 6,9 млрд. льовов, Угорщині — 70,8 млрд. форинтів, ГДР(Німецька Демократична Республіка) — 55,0 млрд. марок, Польщі — 216,2 млрд. злотих, в Чехословакії — 107,2 млрд. крон. Види вкладів, що приймаються С. до., дуже всілякі: найбільш розвинені вклади до запитання, за винятком Угорщини, де переважаючу роль грають термінові вклади. У С. до. Чехословакії видне місце займають виграшні вклади. Характерна особливість С. до. зарубіжних соціалістичних країн — розвиток кредитних операцій: видача населенню позик на житлове будівництво, покупку товарів і різні споживчі потреби. С. до. також реалізують лотерейні квитки (Угорщина), продають і купують ощадні бони (Польща), зберігають засоби різних організацій (Румунія).

  Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 6, с. 589—90; там же, т. 25, ч. 1, с. 443; Ленін Ст І., Полн. собр., соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 5, с. 144—47; його ж, З економічного життя Росії, там же, т. 6; його ж, там же, т. 27, с. 333—34; його ж, Краще менше та краще, там же, т. 45; Валлер Л., Ощадні каси в зарубіжних країнах, М., 1960; Довідник працівника ощадної каси, М., 1971; Ощадні каси СРСР за 50 років, М., 1972.

  А. П. Гнутов, М. А. Найдіс.