Орозій (Orosius) Павло (близько 380 — близько 420), римський історик. Іспанець за походженням, священик, учень Августина . У вигадуванні «Історія проти язичників в 7 книгах» (охоплювало події з прадавніх часів до 417), написаному по вказівці Августина з метою викриття язичників і єретиків, О. прагнув довести, що християнство з'явилося порятунком для людства, що лиха, що переживаються Римом на початку 5 ст, — розплата за злочини минулих століть. Періодизацію усесвітньої історії О. встановлює по чотирьох «світових царствах»: Вавілонському, Македонському, Карфагену, Римському. Праця О. є компіляцією з хронік Евсевія Кесарійського, Сульпіция Півночі і римських язичеських авторів. Великий інтерес представляють ті книги О., де використані ті, що не дійшли до нас уривки з вигадувань Тіта Лівія і Тацита, а також не відомі за іншими джерелами відомості про причорномор'я 2—1 вв.(століття) до н.е.(наша ера) Вигадування О. було широко відомо в середні віки.
Соч.: Historiarum adversum paganos libri VII, ed. С. Zangemeister, Lipsiae, 1889; у русявий.(російський) пер.(переведення) — [Уривки з соч.(вигадування) О.], «Вісник древньої історії», 1949 № 4, с. 263—64.
