Лівій Тіт (Titus Livius) (59 до н.е.(наша ера), Патавіум, — 17 н.е.(наша ера), там же), давньоримський історик. Жив і працював в Римі, користувався заступництвом імператора Августа. Автор «Римської історії від заснування міста», в якій погодний викладена вся історія Риму від легендарного заснування міста до 9 до н.е.(наша ера) З 142 книг «Римської історії» збереглося 35 (опис подій до 293 до н.е.(наша ера) і 218—168 до н. е.(наша ера)); вміст останніх книг відомий по коротких викладах і т.з. витяганням пізнішого часу. Л. не досліджував римську історію, а викладав її, некритично запозичуючи матеріал у римських анналістів і авторів еллінізму, переносячи в старовину межі сучасного йому римського державного ладу. Л. не приховував наміру звеличити Рим. По своїх філософських переконаннях Л. близький до стоїцизму. Хід історичних подій Л. пояснював зміною морально-етичних засад суспільства. Побут і вдачі древніх римлян сприяли, на його думку, створенню римської величі. «Римська історія» написана риторично, просторовим живописним стилем, з багатьма патетичними мовами дійових осіб. Сучасники і подальші покоління бачили в праці Л. зразок історичної праці, а в самому авторові — «римського Геродота».
Соч.: Ab urbe condita libri, erklärt von W. Weissenborns und Н. J. Müller, Bd 1—10, Ст, 1880—1911; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Римська історія від заснування міста, пер.(переведення) з латів.(латинський) під ред. П. Адріанова, 2 видавництва, т. 1—3, М., 1897—1901.
Літ.: Тен І., Тіт Лівії, пер.(переведення) з франц.(французький), 2 видавництва, М., 1900; Borneque Н., Tite-live, P., 1933; Walsh P. G., Livy, Camb., 1961.
