«Лівійська війна» , Найманців повстання, повстання в Лівії найманців Карфагенів і місцевого населення Північна Африки (лівійців, нумідійцев і ін. племен) проти Карфагена в 241—237 до н.е.(наша ера) Найманці вимагали виплати платні. Місцеве населення, що страждало від непомірно високих податків, підтримало повстання. Серед вождів повсталих особливою популярністю користувалися лівієць Матос і збіглий раб з Кампанії Спендій. Бунтівники взяли ряд крупних перемог [ними був, зокрема, узятий Тунет (сучасний Туніс)]. Рух перекинувся в Сардінію, рр. Утіка і Гиппакріт приєдналися до повсталих. Лише після проведення загальної мобілізації громадян Карфагенів полководцеві Гамількару Барці удалося відтіснити повстанців в труднопрохідні місця і знищити в 238 близько 40 тис. чоловік (всього в повстанні брало участь близько 20 тис. найманців і близько 70 тис. чоловік місцевого населення). Остаточне повстання було пригнічено в 237 до н.е.(наша ера)
Літ.: Ельніцкий Л. А., Виникнення і розвиток рабства в Римі в VIII—III вв.(століття) до н.е.(наша ера), М., 1964, гл.(глав) 11.
