Ороген (від греч.(грецький) óros — гора і...ген ), термін, введений в 1921 австрійським геологом Л. Кобером для 2-ої стадії розвитку тектонічно рухливих зон земної кори, — геосинкліналей . Ця стадія характеризується переважанням висхідних рухів і виникненням гір.(міський) По аналогії з тектонічним будовою Альп Кобер вважав, що всякий О. має симетрична будова і розташований між жорсткими масами (кратогенамі), під тиском яких він виникає. Кобер запропонував схему розділення О. на ряд зон. Центральна частина О. зайнята жорсткими гранітними масами (інтернідамі), по обидві сторони яких розташовуються централіди — зони, складені осадовими і вулканічними породами і що є величезні шарьяжі (див. Покрив тектонічний ), насунені убік кратогенов. До централідам примикають метаморфіди, утворені метаморфізованнимі осадовими і магматичними (офіоліти) породами. Краєві зони О. — екстерніди складені флішем. Схема ділення О., запропонована Кобером, не враховує всієї різноманітності в будові рухливих зон земної кори (не обов'язкове шарьяжноє перекриття одних зон іншими, переоцінена роль симетрії в будові О. і т.д.). У сучасній термінології слово «Про.» часто замінюється синонімами: складчаста гірська споруда, менш точно — геосинкліналь (у широкому сенсі слова), геосинклінальная система .
