Орогенез, орогенезіс (від греч.(грецький) óros — гора і ...генез ), геологічний термін, введений американським геологом Г. Джільбертом в 1890 для позначення сукупності інтенсивних ськладчаторазривних дислокацій і горотворення. Їм були виділені орогенічеськие рухи земної кори, яким протиставлялися епейрогенічеськие рухи, тобто повільні опускання і піднімання. У подальшому уявлення про О. були розроблені французьким геологом Е. Огом (1907), що запропонував виділяти О. лише в межах геосинклінальних областей, а потім німецьким геологом Х. Штілле (1919), який головним результатом О. вважав не горотворення, а ськладкообразованіє. В період виникнення терміну «Про.» передбачалося, що те, що зім'яло шарів гірських порід в складки безпосередньо приводить до утворення гір.(міський) У подальшому, коли стало відомо, що гори не створюються складчастими рухами земної кори, а горотворення незрідка протікає незалежно від складчастості, термін «Про.» став уживатися радянськими геологами лише для позначення процесу власне утворення гір; причому розрізняється епігеосинклінальний (послеськладчатий) О. і епіплатформенний, якому не передують геосинклінальниє занурення і ськладчато-надвіговиє деформації. За кордоном О. часто продовжують розуміти в інтерпретації Штілле, тобто як сукупність ськладко- і горотворення.
