Орієнтування, 1) на місцевості, визначення свого місця розташування відносно сторін горизонту за допомогою компаса, карти або аерознімка. Наближене О. можливе по місцевих орієнтирах (природним і штучним), положенні Сонця, Місяця, зірок, а також з допомогою радіо-, світлових і звукових сигналів. 2) Вигляд спорту, що включає різні змагання в швидкісному О. і пересуванні на місцевості з використанням великомасштабної карти і компаса. Розрізняють три види змагань по О.: спортсмен в певній послідовності відшукує на місцевості контрольні пункти (КП), місце розташування яких нанесене на карту, що отримується на старті, самостійно вибирає дорогу між ними; спортсмен пересувається по розміченій трасі і, зустрічаючи КП, визначає, відзначає на карті їх місцезнаходження (на карті траса не позначена); з відмічених на карті КП спортсмен вибирає для знаходження таке їх поєднання і кількість яке дозволяє йому набрати максимальну суму окулярів за контрольний час. Змагання бувають особисті, особисто-командні і командні, можуть проводитися в денний і нічний час; спортсмени пересуваються бігом, на лижах, велосипедах, мотоциклах, човнах і ін. (залежно від умов змагань). Довжина дистанції: до 30 км. для чоловіків, до 15 км. — для жінок.
Змагання по О. вперше були проведені в Норвегії в 1897. З початку 20 ст О. отримав розвиток в скандінавських країнах, з середини 40-х рр. — в Чехословакії, Угорщині, Болгарії, ГДР(Німецька Демократична Республіка). У 1961 заснована Міжнародна федерація О. (ІОФ), яка в 1973 об'єднувала національні федерації 21 країни. О. культивується в 40 країнах. З 1966 проводиться першість світу по спортивному О., найбільших успіхів добивалися шведи, фінни, норвежці (спортсмени СРСР в чемпіонатах світу не брали участь).
В СРСР в 2-ої половини 40-х рр. проводилися змагання по О. для туристів. З кінця 50-х рр. О. стало розвиватися як самостійний вигляд спорту (спочатку в прибалтійських союзних республіках, Москві і Ленінграді). У 1963 затверджені перші правила, створена Центральна комісія із зльотів і змагань (нині Центральна секція О.) при Центральному радому з туризму ВЦСПС, проведені перші всесоюзні змагання. У 1965 О. включено в Єдину всесоюзну спортивну класифікацію, в 1971 — в комплекси «Готовий до праці і оборони» і «Готовий до захисту Батьківщини». У 1973 в секціях спортивного О. займалося понад 300 тис. чіл., у тому числі близько 400 майстрів спорту. З 1965 збірна команда СРСР бере участь в міжнародних змаганнях по О., в 1967, 1970—71 вона виграла Кубок світу і дружби.
Літ.: Нурмімаа Ст, Спортивне орієнтування, [пер. з фін.(фінський)], М., 1967; Іванов Е., З компасом і картою М., 1971; Богатов С., Крюків О., Спортивне орієнтування на місцевості, М., 1971; Елаховський С., Біг до невидимої мети, М., 1973.
