Орден (йому. Orden, від латів.(латинський) ordo — ряд, розряд), відзнака, почесна державна винагорода за особливі заслуги. Походження О. як відзнак пов'язано з духовно-рицарськими і рицарськими О., існуючими в Західній Європі з 12 ст за зразком чернечих О. (див. Ордени чернечі ). Військово-чернечі рицарські союзи виникли в Палестині під час хрестових походів (О. іоаннітов, тамплієри, Німецький орден) і в Іспанії і Португалії під час боротьби з арабами (О. Калатрави, Алькантари і ін.). У 13—14 вв.(століття) кількість рицарських О. в Західній Європі різко зросло, причому деякі з них налічували десятки тис. лицарів, мали величезні земельні володіння (наприклад, що виникли в 13 ст в ході німецької агресії в Прибалтиці О. мечоносців, Лівонський орден, Тевтонський орден ). Ці О. спочатку були військовий-релігійно організаціями, які підкорялися римському папі; члени О. приймали чернечих обітниць. Пізніше більшість О. перейшли під владу різних монархів, які самі фундирували нові рицарські О. (наприклад, данський О. Данеброг, 1219, або шведський О. Серафимів, 1280). Члени О. носили особливий одяг, на який нашивалися хрести певної форми і кольору. У 14—16 вв.(століття) широко поширюються придворні О., що фундирувалися монархами для заохочення дворян. Ці О. також мали пишні орденські костюми, особливі орденські знаки, які пізніше набули характеру винагород (наприклад, англійські О. Підв'язки, 1348 або 1350, О. Лазні, 1399, бургундський, а потім австрійське і іспанське Руно О. Золотого, 1429, французькі О. св. Духу, 1579, і ін.). Особливо велике число нагородні О. було засновано в 18—19 вв.(століття), у тому числі в країнах де раніше О. не було, в деяких країнах Азії: у Туреччині (О. Півмісяця, 1799), в Ірані (О. Льва і Сонця, 1808), в Японії (О. Восходящего Сонця, 1875), в Китаї (О. Двойного Дракона, 1882) і ін. О. зазвичай складалися із знаку (хреста, зірки і ін.), який носили на стрічці або ланцюзі, і наплічної широкої стрічки прийнятого забарвлення (для вищих мір О.). Кожен О. міг мати одну або декілька мір. Встановлювалося певне старшинство О. по відношенню один до одного. Правила (статути), що регулювали питання, пов'язані з нагородженням О., передбачали особливі орденські свята, церемонії. У ряді випадків нагородження О. спричиняло за собою надання прав потомственого або особистого дворянства і ін. привілеїв.
В Росії перші О. були засновані Петром I — О. св. апостола Андрія Первозванного (1698), такого, що був вищою винагородою, і жіночий О. св. великомучениці Катерини (1714). Пізніше були засновані О. св. Александра Невського (1725), св. великомученика і победоносца Георгія (1769) для нагородження офіцерів і генералів за військові відмінності, в 1782 — О. св. рівноапостольного князя Володимира (цей О. 4-ої міри давався за вислугу років по гос.(державний) службі). У 1797 російським О. став шлезвіг-голштінський О. св. Ганни (О. 3-ої міри, а з 1815 — 4-ій мірі — хрест, що носиться на ефесі шашки або шаблі, — нагороджувалися лише офіцери за хоробрість). У 1807 був заснований солдатський Відзнака Військового ордена (з 1913 — Георгіївський хрест). О. 1-ої міри зазвичай носилися через плече на стрічці встановленого для даного О. кольору (наприклад, для О. Андрея Первозванного — блакитна стрічка, для О. Александра Невського — червона, і т.д.), О. наступних мір носилися на стрічці на шиї, молодших мір — в петлиці або на ефесі. З 1855 все О. (окрім О. Георгія), видані за військові заслуги, мали особливий знак — схрещені мечі. У 1831 до російським О. були прирівняні польські О. Белого Орла (1325) і св. Станіслава (1765).
Після Жовтневої соціалістичної революції 1917 ВЦИК і СНК(Рада Народних Комісарів) здалека 10(23) листопада 1917 декрет «О знищенні станів і цивільних чинів», яким царські О. (а також і медалі) були скасовані (див. також Ордени СРСР ).
В зарубіжних європейських соціалістичних державах є наступні О.: в Болгарії — Георгия Дімітрова, «Стара планіна», «Народна Республіка Болгарія», «Мадарськи конник», «9 вересня 1944 г.», «Орден Рози», «Народна свобода 1941—1944 гг.», «За хоробрість», «Червоний прапор», «Червоний Прапор Праці», «Народний орден праці», «За цивільну доблесть і заслугу», «Кирило і Мефодій», «Мати-героїня», «Материнська слава»; у ГДР(Німецька Демократична Республіка) — Карла Маркса, «За заслуги перед Вітчизною», «Прапор праці», «Велика зірка дружби народів»; у Угорщині — О. Знамені Угорської Народної Республіки, О. Венгерськой Народної Республіки, Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, Праці, Червоної Зірки, Угорської Праці; у Польщі — Будівельників Народної Польщі, Відродження Польщі, Віртуті Мілітарі, хрест Грюнвальда; у Румунії — «Зірка Румунської Народної Республіки», «23 серпня», «Захист Батьківщини», Труда, «Військові заслуги», «Мати-героїня», «Материнська слава»; у Чехословакії — Клемента Готвальда — за будівництво соціалістичної батьківщини, Республіки, Праці, Червоного Прапора, Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, Трудової Червоної Зірки, Білого Лева, Звитяжного лютого; у Югославії — «Югославська Велика Зірка», «Герою Соціалістичного Труда», Народного звільнення, «Югославська Зірка», Югославського Прапора, Республіки, «За заслуги перед народом», Праці, Братерства і Єдності, Свободи, «Народний Герой», Бойового Прапора, «Партизанська Зірка», «Народній Армії», «За військові заслуги», «За хоробрість».
З орденів США найбільш відомі: «Пурпурне серце», Морський хрест, «Срібна зірка»; з О. Велікобрітанії — Орден Підв'язки, Орден Лазні, «Хрест Вікторії», «За заслуги», Орден шани; з О. Франциі — О. Почетного легіону.
