Оптимум народногосподарський , найкращий варіант використання ресурсів, що є у розпорядженні суспільства. Досягнення О. н. можливо лише в умовах суспільної власності на засоби виробництва. Знаходження оптимуму — основне завдання народно-господарського планерування (див. Планерування оптимальне ), означає вибір найкращого режиму функціонування економіки. У відповідності з вищою метою соціалізму найкращим є такий режим функціонування економіки, при якому забезпечується якнайповніше задоволення потреб суспільства. Вони включають потреби членів суспільства (живлення, одяг, житло, медичне обслуговування, відпочинок і т.п.) і виробничі потреби, які постійно розвиваються.
Складність рішення задачі на знаходження О. н. у динаміці обумовлена необхідністю обліку рівня задоволення поточних і перспективних потреб, наявністю різного роду неопределенностей (у міжнародному стані, в темпах розвитку науки і техніки, в метеорологічних умовах і т.п.), несумірністю показників, що характеризують міру задоволення окремих потреб суспільства, і т.д. Між потребами, виробництвом і вжитком є тісний взаємозв'язок. Для задоволення своїх потреб суспільство безперервно виділяє значна частина своїх ресурсів на виробничі потреби. Проте оцінка варіантів функціонування економіки повинна вироблятися за кінцевими показниками, що характеризують задоволення невиробничих потреб (при встановленні певних обмежень по можливостях виробництва в кінці даного періоду часу Т ).
Ресурси, що знаходяться у розпорядженні суспільства, обмежені, тому якась частина потреб завжди залишається незадоволеною. В процесі пошуку оптимального варіанту плану (див. Оптимізація ) потрібно знайти найбільш переважний з точки зору інтересів суспільства варіант, тобто встановити найбільш раціональну міру задоволення окремих потреб. Якщо оцінювати міру задоволення окремої потреби суспільства показником W i ( i = -1, 2.., n ), де n — число потреб, то кожен варіант використання ресурсів характеризуватиметься сукупністю n показників. У різні роки даного періоду часу Т значення W i можуть бути неоднаковими, тому виникає необхідність характеризувати кожен варіант набором совокупностей показників...,, де t — номер року в даному періоді ( t = 1, 2..., T ). Чисельні значення показників залежать від умов, які можуть скластися в майбутньому і при розробці плану представляються в значній мірі невизначеними. Потрібно вирішити: що краще — надійно (за будь-яких умов) забезпечити середній рівень задоволення певної потреби або орієнтуватися на повне задоволення потреб за сприятливих умов, ризикуючи отримати результат нижче середнього при несприятливим збігу обставин.
Облік неопределенностей є одним з важливих чинників при розкритті вмісту О. н. Різні методи порівняння альтернатив в умовах невизначеності розглядаються в системному аналізі і дослідженні операцій.
У зв'язку з неможливістю зведення суперечливих показників, що характеризують міру задоволення окремих потреб суспільства, до єдиної метричної шкали, варіанти плану доводиться порівнювати по сукупності значень великого числа показників. Для порівняння варіантів може бути використана лише порядкова шкала і відповідний нею критерій «кращі — гірше». Порядкова шкала (шкала переваг) для оцінки варіантів задоволення потреб суспільства в цілому повинна грунтуватися на результатах опиту експертів і перевагах керівників, відповідальних за ухвалення рішень; при цьому повинні враховуватися результати масових соціологічних обстежень. За наявності порядкової шкали, що відображає переваги суспільства по відношенню до різних поєднань значень показників, що характеризують міру задоволення окремих потреб суспільства, можна порівнювати різні варіанти функціонування економіки і вибирати найкращий.
Однією з найважливіших умов досягнення О. н. є кількісне обгрунтування соціально-економічних цілей суспільства. Для цього потрібна інформація про передбачувані витрати на досягнення кожної окремої мети і перевазі їх різних поєднань з точки зору інтересів суспільства. В процесі обгрунтування цілей розглядаються їх різні поєднання, які можуть бути досягнуті при наявних і відтворних ресурсах, і вибирається найбільш переважне.
Зіставлення очікуваних результатів і витрат при розподілі ресурсів на вирішення найважливіших соціально-економічних проблем і при розподілі виробничих завдань і ресурсів між галузями народного господарства є одним з головних умов досягнення О. н. Існують і ін. погляди на проблему оптимального розвитку народного господарства (див. Дискусія про оптимальне планерування, Москва, 1966. Матеріали, 1968).
Літ.: Оптимальне планерування і вдосконалення управління народним господарством. [Сб. ст.], М., 1969; Проблеми народногосподарського оптимуму. [Збірка], Новосиб., 1973.
