Ольстер (Ulster), 1) історична область в північній частині о. Ірландія. В період раннього середньовіччя О. — самостійне королівство. Після вторгнення англо-нормандських феодалів до Ірландії (1169—71) О. формально був оголошений підвладним англійській короні, фактично ж підкорявся вождям кланів . З поширенням влади англійців на весь острів в 16 ст О. був перетворений на одну з 4 провінцій Ірландії. З'явився вогнищем антиколоніальних повстань 16—18 вв.(століття) З прогресом капіталізму О. виявився розвиненішим в промисловому відношенні, чим остання частина Ірландії (суднобудування в головному місті О. — Белфасті і ін.). Використовуючи національні, а також релігійні (між католиками і протестантами) протиріччя, англійські консерватори напередодні 1-ої світової війни 1914—18 перетворили О. на оплот боротьби проти автономії Ірландії — гомруля і в опорну базу сепаратистського руху т.з. юніоністов, що виступали за збереження англо-ірландської унії 1801. За англо-ірландським договором 1921 велика частина О. (6 графств: Антрім, Арма, Даун. Лондондеррі, Тірон і Фермана) залишилося під владою Великобританії (див. Північна Ірландія ), графства Донегол, Монахан і Каван увійшли до складу провінції Ольстер Ірландської вільної держави (з 1949 — Ірландська Республіка).
2) У пресі О. інколи називають частину Ірландії (6 графств), що входить до складу Сполученого королівства Великобританії і Північної Ірландії. В кінці 60 — початку 70-х рр. 20 ст в цих графствах в обстановці поліцейських репресій і терору правих екстремістських елементів розвернулося широке демократичне рух в захист цивільних прав католицької меншості. У 1969 англійський уряд під приводом правоохорони направив до Північної Ірландії регулярні війська, в 1972 ввело «пряме управління» Північною Ірландією з Лондона, відповідно до якого були розбещені парламент і уряд Північної Ірландії, а англійський міністр у справах Північної Ірландії отримав необмежені повноваження.
