Одушевлена
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Одушевлена

Одушевлена , одна з категоріальних мовних форм, властива головним чином іменникам, які позначають назви живих істот, і складова універсальне семантічесчкоє зіставлення О. — бездушності, що відбивається в структурі різнотипних мов. У мовах активної типології (наприклад, американських мовах на-дене, сиу, галф, тупі-гуарані) воно значною мірою визначає їх структурну подобу: у основі зіставлення активного і інактівного класів іменників — розрізнення одушевлених (обличчя, тварини, інколи рослини) і неживих (предмети) реалій, а активні і статівниє дієслова в наближенні передають відмінність одушевлених і неживих дій. Ці принципи організації лексики обумовлюють особливості синтаксису і морфології, наприклад активні дієслова будують активну конструкцію пропозиції, а статівниє — інактівную. Активні дієслова включають особисті афікси активного ряду, статівниє — інактівного. Морфологічна структура активних дієслів значно багатша, ніж в статівних. У парадигмі відміни імені може бути кореляція активного і інактівного відмінків. Значно менше структурних елементів обумовлено зіставленням О. — бездушності в мовах ергатівной (наприклад, чукотсько-камчатські мови; див.(дивися) Ергатівная конструкція ) і номінатівной (наприклад, індоєвропейські мови; див.(дивися) Номінатівная конструкція ) тіпологий. По-перше зустрічаються більш дробові класи імен (за рахунок введення додаткової підстави класифікації), розрізняються 2 форми множини і деяких відмінків (наприклад, ергатіва) і т.п. У других О. — бездушність виявляється лише на периферії мовної структури. Ср., наприклад, в російській мові розрізнення форм знахідного відмінка множини в одушевлених і неживих імен («бачу білих кіз» при «бачу білі хмари»), а також можливість побудови «вітром зламало дерево» при неможливості «ведмедем зламало дерево». У історії багатьох мов зіставлення О. — бездушності складно взаємодіє з категоріями роду (ср. залежність від обох кількості согласовательних класів імен в російській мові) і особи (див. Обличчя ) — неособи. Найбільш поширена тенденція мовного розвитку приводить до ослабіння впливу ознаки О. — бездушності на структуру. Проте в деяких мовах (наприклад, в банту ) в наявності його зростання.

  Р. А. Клімов.