Оболенський Євгеній Петрович [9(20) .4.1796, Новоміргород, нині Кіровоградської області УРСР, — 26.2(10.3) .1865, Калуга], князь, декабрист. Син тульського губернатора, поручик лейб-гвардії фінляндського полку. Член «Союзу порятунку» і «Союзу благоденствування» . Один із засновників Північного суспільства декабристів, з 1823 член його Думи. Підтримував П. І. Пестеля в прагненні об'єднати Південне і Північне суспільства на республіканській основі. Активний повстанець на Сенатській площі 14 грудня 1825. Засуджений до страти, заміненою довічною каторгою, яку відбував в Нерчинське; з 1839 — на поселенні в Сибіру. Впав в релігійний містицизм і відійшов від революційних позицій. Після амністії 1856 оселився в Калузі. Брав участь в підготовці селянської реформи 1861.
Соч.: Спогади, в кн.: Суспільні рухи в Росії в першу половину XIX ст, т. 1, СП(Збори постанов) Би, 1905.
Літ.: Богучарський Ст, Князь Е. П. Оболенський, в кн.: Суспільні рухи в Росії в першу половину XIX ст, т. 1, СП(Збори постанов)Б, 1905; Нечкина М. Ст, Повстання 14 грудня 1825 р., М., 1951.
