Обов'язковий екземпляр , екземпляр виданого твору друку, що надається в обов'язковому порядку, встановленому законодавством країни, державним книгосховищам, бібліографічним і інформаційним центрам, бібліотекам і ін. установам в цілях реєстрації і обліку вітчизняного друку, організації бібліографічної і інформаційної діяльності, комплектування фондів бібліотек і створення державних архівів творів друк, а також охорона авторських прав.
Вперше О. е. був введений у Франції в 1537. Виникнення інституту О. е. на сучасній території СРСР відноситься до 1588, коли Ризька міська центральна бібліотека (нині бібліотека Латвійського державного університету) стала отримувати по одному екземпляру творів друку, що випускаються першою міською Ризькою друкарнею. Як загальнодержавна система О. е. введений в Росії в 1783: 1 екземпляр всіх виданих в країні книг надавався Бібліотеці Петербурзької академії наук. В кінці 1810 О. е. був заснований для Публічної бібліотеки в Петербурзі, а з 1862 — для бібліотеки Румянцевського музею в Москві. Отримували О. е. і деякі інші бібліотеки. Після Лютневої революції 1917 була проведена реорганізація системи О. е. і заснована Російська книжкова палата в Петрограді; їй призначалося 7 комплектів віддрукованих в друкарнях книг, брошур, журналів, нот, газет і пр. творів друку для розподілу по бібліотеках (5) і власне палаті (2).
О. е. існує майже у всіх розвинених сучасних капіталістичних державах (за винятком Нідерландів і Швейцарії). У капіталістичних державах доставка зразків віддрукованих творів якій-небудь установі спочатку переслідувала мету встановлення контролю з боку органів держави за друком. Цим і пояснюється, що О. е. історично виявився пов'язаним із законодавством про цензуру. Проте вже в самому акті введення О. е. були закладені і прогресивні елементи: така система давала можливість створити зібрання творів друк, що відображає епоху; на його основі могла розширюватися мережа бібліотек, читалень; О. е. міг бути використаний для цілей обліку творів друку, бібліографічної і наукової діяльності. За розвиток прогресивних початків, закладених в системі О. е., проти цензури виступали багато передових людей.
Після перемоги Жовтневої революції 1917 система О. е. вже в перші роки Радянської влади була створена на новій основі і поставлена на службу соціалістичному будівництву. Відповідно до декрету СНК(Рада Народних Комісарів) РРФСР «Про передачу бібліографічної справи в РРФСР Народному Комісаріату освіти» (30 червня 1920) палата переводиться до Москви і фундирувався як Центральна книжкова палата РРФСР — державний орган, що відає службою О. е. (див. Всесоюзна книжкова палата ). На основі О. е. створюються державні книгосховища, комплектуються фонди існуючих і нових бібліотек, ведеться реєстрація і облік вітчизняного друку, організовується бібліографічне обслуговування. Загальна кількість безкоштовних О. е. творів друку, що випускаються в республіці, встановлюється в 25 комплектів. У 20-х рр. система О. е. набула поширення в інших союзних республіках, де приймалися відповідні законодавства і створювалися республіканські книжкові палати (див. Книжкові палати республіканські). На підставі постанови ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) СССР від 26 травня 1928 «Про постачання найважливіших державних книгосховищ всіма виданнями, що виходять на території Союзу РСР» в країні була створена єдина загальносоюзна система О. е. У 1932 відповідно до постанови ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) СССР (від 23 серпня 1931) почала функціонувати система платного О. е. (див. Колектор бібліотечний ).
В перші післявоєнні роки система О. е. включала 398 комплектів видань, в тому числі 52 загальносоюзних безкоштовних, 52 безкоштовних Госфонда літератури, 15 безкоштовних республіканських і 279 платних. Всесоюзна книжкова палата отримувала і розподіляла 50 видів видань.
До кінці 50-х рр. в країні були вирішені в основному завдання масового випуску книг, журналів і газет і створення мережі бібліотек. Відповідно до нових завдань культурного і народно-господарського будівництва в СРСР з 1959 функціонують 2 основних вигляду О. е. (не вважаючи відомчих і цільового призначення): безкоштовні контрольні екземпляри — загальносоюзний, республіканські, місцеві (краєві, обласні) — див.(дивися); платні обов'язкові екземпляри — загальносоюзний, республіканські. У системі Державного комітету Радянського Міністерства СРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі діють два центри: служба загальносоюзного безкоштовного контрольного екземпляра у складі Всесоюзної книжкової палати, яка отримує 15 комплектів основних видів видань книжкового і журнального типа російською мовою (по останніх виданнях встановлені кількості екземплярів, що відповідають функціям їх одержувачів); Центральний колектор наукових бібліотек, який отримує 180 загальносоюзних комплектів платних О. е. по основних видах видань книжкового і журнального типа і забезпечує комплектування близько 300 центральних, галузевих і інших наукових бібліотек.
Обов'язковий безкоштовний екземпляр вітчизняному друку введений у всіх ін. соціалістичних країнах.
