Обнорський Сергій Петрович [14(26) .6.1888, Петербург, — 13.11.1962, Москва], радянський мовознавець, академік АН(Академія наук) СРСР (1939; член-кореспондент 1931). Закінчив Петербурзький університет (1910). Професор Пермського (1916—22) і Ленінградського (з 1922) університетів. Головні дослідження присвячені історії російської мови, діалектології і лексикографії. Висунув оригінальну теорію російської народної основи древньо-російської літератури мови (у відмінність від теорії про церковно-слов'янські витоки російської літературної мови). Основні праці по морфології імені і дієслова російської мови, а також робіт по культурі російської мови, особливо в області орфографії, вимови і граматичних форм. О. — редактор академічного словника російської мови (1912—37), член редколегії 17-млосного академічного словника сучасної російської літературної мови (1950—65). Засновник і перший директор (1944—50) інституту російської мови АН(Академія наук) СРСР. Державна премія СРСР (1947), Ленінська премія (1970, посмертно). Член-кореспондент Болгарською і Чеською АН(Академія наук), доктор honoris causa університету в Осло. Нагороджений 3 орденами Леніна, а також медалями.
Соч.: Іменна відміна в сучасній російській мові, ст 1—2, Л., 1927—30; Нариси по історії російської літературної мови старшого переду, М. — Л, 1946; Нариси по морфології російського дієслова, М., 1953.
Літ.: Винограду Ст Ст, Наукова діяльність академіка С. П. Обнорського, «Вісті АН(Академія наук) СРСР. ОЛЯ», 1958, т. 17, ст 3; Філін Ф. П., Сергій Петрович Обнорський, «Російська мова за кордоном, 1972 №2.
