Обмова , 1) помилкове звинувачення, зведене на кого-небудь. 2) По радянському праву — свідчення обвинуваченого (підсудного), потерпілого, свідка, особа, що помилково викриває ін., в скоєнні злочину.
На відміну від помилкового доносу, О. може бути зроблений лише в процесі допиту в органах попереднього розслідування або в суді. О. може стосуватися будь-якої особи незалежно від того, чи притягнене воно до кримінальної відповідальності. Він може бути результатом добросовісної помилки (помилкою в оцінці дій особи, про яку дається свідчення; неправильним сприйняттям фактів і т.п.) або свідченням свідомо помилковим . Караний лише свідомо помилковий О., витікаючий від свідка або потерпілого .
