Свідок в праві, особа, що викликається органом попереднього розслідування або судом для надання свідчень про відомі йому обставини, що мають значення для дозволу кримінальної або цивільної справи (див. Показання свідків ) . По радянському праву С. може бути будь-яка особа, незалежно від віку і родинних або інших особливих стосунків із зацікавленими у справі особами, за винятком захисників у кримінальній справі і представників у цивільній справі, а також осіб, не здатних через психічні або фізичні недоліки правильно сприймати факти або надавати про них правильні свідчення. Не може допитуватися в якості С. сам обвинувачений про обставини діяння, осудного в провину йому або його співучасникам. С. незамінний і не підлягає відведенню.
С. зобов'язаний з'явитися по виклику, дати повні і правдиві свідчення. За нез'явлення без поважних причин С. може бути оштрафований або підданий приводу . За дачу свідомо неправдивих свідчень, за відмову або ухилення від дачі свідчень С. несе кримінальну відповідальність. С. має право свідчити на рідній мові, на попередньому слідстві або дізнанні знайомитися з протоколом допиту і вимагати внесення до нього поправок і доповнень, оскаржити дії слідчого і т. д. За С., що викликається на допит, зберігається середній заробіток за місцем роботи, крім того, С. відшкодовуються витрати по проїзду, користуванню готелем і т. д.
