Донос свідомо помилковий, по радянському кримінальному праву повідомлення органу або посадовій особі, правомочному порушити кримінальну справу, свідомо помилкових відомостей про скоєння злочину, що не мав місця насправді, або про скоєння злочину особою, що насправді не його здійснювала. За законодавством ряду союзних республік для наявності складу свідомо помилкового Д. обов'язкова вказівка в Д. на певне обличчя (наприклад, ст. 160 УК(Кримінальний кодекс) Узбецької РСР, ст. 188 УК(Кримінальний кодекс) Литовської РСР, ст. 195 УК(Кримінальний кодекс) Молдавської РСР, ст. 186 УК(Кримінальний кодекс) Казахської РСР). Повідомляючи помилкові відомості в усній або письмовій формі, лжедоносчик може діяти лише з прямим наміром, тобто усвідомлюючи, що відомості, що повідомляються ним, помилкові.
Карається позбавленням волі на строк до 2 років або виправними роботами на строк до 1 року; при обтяжливих обставинах — позбавленням волі на термін від 2 до 7 років (наприклад, ст. 180 УК(Кримінальний кодекс) РРФСР). Обтяжливими провину обставинами при Д. признаються: звинувачення в здійсненні особливо небезпечного державного або іншого тяжкого злочину; штучне створення доказів звинувачення (наприклад, представлення підроблених документів); корислива мета Д. (наприклад, для здобуття майна засудженого). Кримінальну відповідальність за свідомо помилковий Д. несуть всі громадяни, що досягли 16 років.
Добросовісна помилка громадянина про істинність відомостей, що повідомляються ним, а також необгрунтована скарга на нібито злочинне порушення прав, подана компетентним органам і посадовим особам, не утворює складу злочину Д.
Свідомо помилковий Д. як склад злочину передбачається в законодавстві зарубіжних соціалістичних держав (у ГДР(Німецька Демократична Республіка), Польщі і ін.). Такий склад злочину відомий і законодавству буржуазних держав.
