Обезводнення організму , дегідратація, втрата організмом води нижча за фізіологічну норму. Тварини гинуть при втраті 20-25% води, що знаходиться в телі; хворобливі розлади настають, коли втрата води досягає 10%. О. о. може розвинутися або в результаті посиленої втрати води (повторна блювота, пронос, збільшене потовиділення, обширні опіки і ін.), або унаслідок водного голодування. Посилена втрата води приводить до гипоосмолярному О. о. т. е., поряд з виділенням рідині, організм втрачає значна кількість електролітів, осмотичний тиск в клітках вищий, ніж в міжтканинному просторі, рідина переходить в клітки, слідством чого є їх набряк. При позбавленні організму води розвивається т.з. водне голодування; втрата рідини значно перевищує виділення електролітів, що приводить до розвитку гіперосмолярної дегідратації: осмотичний тиск в міжтканинному просторі підвищується, вода з кліток переходить в позаклітинний простір, відбувається обезводнення кліток і їх загибель.
При О. о. чоловік випробовує болісну спрагу, яка переноситься важче, ніж припинення їди, знижується секреція всіх травних залоз, відбувається згущування крові, підвищення її в'язкості, що веде до важких розладів кровообігу, порушується функція нирок і т.д. Різке О. о. може привести до психічних порушень, колапсу, інколи смертельному результату. О. о. у дітей настає значно швидше, ніж у дорослих, оскільки у дітей, особливо грудних, виділення води на одиницю поверхні тіла (через нирки, шкіру, легені) набагато вище, ніж у дорослих. За патологічних умов, що викликають гипоосмолярноє О. о., слід угамовувати спрагу підсоленою водою, щоб заповнити втрату не лише води, але і електролітів. Лікування: усунення основної причини, що викликала О. о.
