Знезараження питної води , санітарно-технічні заходи щодо знищення у воді бактерій і вірусів, що викликають інфекційні захворювання. Розрізняють хімічні, або реагентниє, і фізічичеськие, або безреагентниє, способи О. п. ст До хімічних способів О. п. ст відносять хлорування води, озонування, знезараження іонами важких металів і ін., до фізичних — знезараження ультрафіолетовими променями, ультразвуком і т.д. Перед знезараженням вода зазвичай піддається водоочистці, при якій віддаляються яйця гельмінтів і значна частина мікроорганізмів.
При хімічних способах О. п. ст для досягнення стійкого знезаражувального ефекту необхідно правильно визначити дозу реагенту, що вводиться, і забезпечити достатню тривалість контакту його з водою. Доза реагенту визначається пробним знезараженням або розрахунковими методами. Для підтримки необхідного ефекту при хімічних способах О. п. ст доза реагенту розраховується з лишком (залишковий хлор, залишковий озон), що гарантує знищення мікроорганізмів, що потрапляють у воду деякий час після знезараження.
Озонування засноване на властивості озону розкладатися у воді з утворенням атомарного кисню руйнівного ферментні системи мікробних кліток і що окислює деякі з'єднання, що додають воді неприємний запах (наприклад, гуміновиє підстави). Кількість озону, необхідна для О. п. ст, залежить від міри забруднення води і складає 1—6 міліграм/л при контакті в 8—15 мін ; кількість залишкового озону повинна складати не більше 0,3—0,5 міліграм/л , т.к. болєє висока доза додає воді специфічний запах і викликає корозію водопровідних труб. З гігієнічної точки зору озонування — один з кращих способів О. п. ст Проте у зв'язку з великою витратою електроенергії, використанням складної апаратури і висококваліфікованого технагляду озонування знайшло вживання для О. п. ст лише при централізованому водопостачанні.
Вживання важких металів (мідь, срібло і ін.) для О. п. ст засноване на використанні їх «олігодинамічної» властивості — здатності надавати бактерицидне (т. е. що вбиває бактерії) дія в малих концентраціях. До хімічних способів О. п. ст відноситься також знезараження з'єднаннями брому і йоду, що широко застосовувалося на початку 20 ст, більш вираженими бактерицидними властивостями, що володіють, ніж хлор, але що вимагають і складнішій технології. У сучасній практиці О. п. ст йодатамі застосовується переважно в малих населених пунктах, в районах поширення ендемічного зобу.
Хімічні засоби можуть застосовуватися і для індивідуального О. п. ст Призначені для цього препарати володіють високою бактерицидною дією, що забезпечує знезараження води при контакті не більше 30 мін ; вони нешкідливі для людини, зберігають ефективність після тривалого зберігання, швидко розчиняються у воді, не змінюючи її органолептичних властивостей, і не реагують з матеріалом, з якого виготовлені судини для зберігання води. З препаратів для індивідуального знезараження найбільш поширені органічні хлораміни і йодоорганічеськие з'єднання. До хлорамінів відноситься пантоцид, 1 пігулка якого містить 3 міліграм активного хлору і при розчиненні знезаражує 750 мл прозорої безбарвної води протягом 30 мін ; у ту ж кількість каламутної забарвленої води рекомендується вводити 2—3 пігулки. Недоліки пантоцида: ненадійність дії у водах з великим органічним забрудненням, повільне розчинення, присмак хлору у воді. Ефективніші бісульфатпантоцидниє пігулки (пантоцид в суміші з кислим сірчанокислим натрієм), що пояснюється підвищенням бактерицидних властивостей хлору в слабокислому середовищі. Значно ефективніше за пантоцида йодоорганічеськие з'єднання в суміші з віннокаменной кислотою; вони швидко розчиняються у воді з виділенням 3 міліграму активного йоду, слабкий присмак якого відчувається у воді не більше 30—40 мін .
З фізичних способів О. п. ст найбільшого поширення набуло знезараження ультрафіолетовими променями, бактерицидні властивості яких обумовлені дією на клітинний обмін і особливо на ферментні системи бактерійної клітки. Ультрафіолетові промені знищують не лише вегетативні, але і спорові форми бактерій і не змінюють органолептичної властивості води. Необхідною умовою ефективності цього способу О. п. ст є безбарвність і прозорість знезаражуваної води, недоліком — майже повна відсутність післядії. Тому О. п. ст ультрафіолетовими променями застосовують головним чином для підземних і підруслових вод. Для О. п. ст відкритих вододжерел знаходить вживання поєднання ультрафіолетових променів з невеликими дозами хлору.
О. п. ст ультразвуком засноване на здатності його викликати т.з. кавітацію — утворення порожнеч, що створюють велику різницю тиску, що веде до розриву клітинної оболонки і загибелі бактерійної клітки. Бактерицидна дія ультразвука різної частоти вельми значно і залежить від інтенсивності звукових коливань.
З фізичних способів індивідуального знезараження води найбільш поширеним і надійним є кип'ячення, при якому, окрім знищення бактерій, вірусів, бактеріофагів, антибіотиків і ін. біологічних чинників, що часто містяться у відкритих вододжерелах, віддаляються розчинені у воді гази і зменшується жорсткість води. Смакові якості води при кип'яченні міняються мало.
При контролі ефективності О. п. ст на водопроводах виходять з вмісту в знезараженій воді сапрофітної мікрофлори і, зокрема, кишкових паличок, т.к. все відомі збудники інфекційних хвороб людини, що поширюються по воді (холера, черевний тиф, дизентерія), чутливіші до бактерицидної дії хімічних і фізичних засобів О. п. ст, чим кишкова паличка. Вода вважається придатною для водокористування при вмісті в 1 л не більше 3 кишкових паличок. На водопровідних станціях, використовуюче хлорування або озонування, кожен 1 ч (або 30 мін ) перевіряється вміст залишкового хлору або озону як непрямого показника надійності О. п. ст
Літ.: Черкинський С. Н., Трахтман Н. Н., Знезараження питної води, М., 1962; Черкинський С. Н., Гігієнічні питання водопостачання сільських населених місць, 2 видавництва, М., 1965; Марзєєв А. Н., Жаботінський Ст М., Комунальна гігієна, 3 видавництва, М., 1968.
