Обвинувачений , особа, притягнена до кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку. По радянському праву особа признається О. з моменту винесення постанови, в якій викладається вміст звинувачення з вказівкою обставин злочину, осудного в провину О., і із засланням на відповідний кримінальний закон. О. має широкі права для захисту від пред'явленого йому звинувачення. Він може свідчити, заявляти клопотання, представляти докази, знайомитися з матеріалами справи, заявляти відведення, приносити скарги, користуватися рідною мовою в ході слідства і судного розгляду і т.д. Органи розслідування зобов'язані створити необхідні умови для здійснення прав О. Органи розслідування мають право застосувати відносно О. запобіжний і ін. захід заходи, сприяючі встановленню істини.
З моменту закінчення розслідування, а у випадках, передбачених законом, і з моменту залучення як О. до участі в справі допускається за бажанням О. захисник (див. Захист ). У справах неповнолітніх і ін. осіб, що не мають можливості повною мірою здійснювати свої процесуальні права, в справі поряд з самим О. беруть участь його законні представники .
О., відданий суду, іменується підсудним ; якщо відносно О. ухвалений звинувачувальний вирок, він стає засудженим .
