Нуль (від латів.(латинський) nullus — жоден), число, що володіє тією властивістю, що будь-яке число при складанні з ним не міняється. Н. позначається символом 0. Твір будь-якого числа на Н. рівне Н.:
а · 0 = 0 · а = 0.
Якщо твір двох дійсних або комплексних чисел рівний Н., то один із співмножників має бути рівний Н.; з ab = 0 витікає, що або а = 0, або b = 0. Ділення на Н. неможливо.
В математиці використовується поняття Н. деякій сукупності елементів (групи, кільця, поля і т.д.). У комутативній аддитивно записуваній групі Н. називається елемент 0, для якого а + 0 = 0 + а = а , де а — будь-який елемент групи. У кільці Н. визначається так само; там для Н. завжди виконується рівність а · 0 = 0 · а = 0. Якщо твір двох елементів кільця рівний Н., то з цього не виходить, що один із співмножників рівний Н.; якщо ab = 0, причому а ¹ 0 і b ¹ 0, то елементи а і b називаються дільниками Н.
