Нормандія (Normandie), історична область на З.-З.(північний захід) Франції, біля берегів протоки Ла-манш. Розташована переважно в басейні Нижньої Сени (Паризький басейн), частково на півострові Котантен. Територія Н. розділена на департаменти: Приморська Сіна, Ер, Кальвадос, Манш, Орн. Головні міста — Руан, Гавр, Кан, Шербур. Площа 30,2 тис. км. 2 . Населення 2.9 млн. чіл. (1973). Східна частина Н. входить в Паризький економічний район, західна частина Н. — в Північно-західний економічний район. Сільське господарство переважно тваринницького напряму (молочна велика рогата худоба нормандської породи), значне виробництво молока і вершкового масла, плодівництво: збір яблук, використовуваних переважно для приготування напоїв кальвадосу і сидру. З галузей промисловості — чорна металургія (м. Кан), машинобудування, головним чином суднобудування (рр. Руан Гавр, Шербур); нафтопереробка (у передмістях Руана і Гавра); текстильна, хімічна, харчова промисловість. Приморські курорти (Дьеп, Трувіль і ін.). Туризм.
Назва «Н.» походить від норманнів, що завоювали на початку 10 ст територію в гирлі Сени. Це завоювання було закріплене договором 911 між вождем норманнів Роллоном і французьким королем Карлом III Простакуватим: що утворилося герцогство Н. (із столицею в Руане), фактично самостійне, номінально залишалося у складі Франції. У 924—933 його територія була розширена на З. (включена Нижня Нормандія). Завойовники-норманни злилися з місцевим населенням, засвоїли французьку мову (склався нормандський діалект) і залишили в силі французькі феодальні інститути. У Н. рано досягло порівняно високого розвитку сільське господарство. Залежні селяни, обтяжені багаточисельними сеньйоріальними повинностями, не раз піднімали повстання (особливо значні в 997, 1042). У 11 ст герцог Н. Вільгельм II (правив в Н. у 1035—87) включив в свої володіння графство Мін і частину графства Анжу. У 1066 він завоював Англію (див. статті Нормандське завоювання Англії 1066, Вільгельм I Завоєватель): Н. стала частиною англо-нормандської держави (англійські королі одночасно були герцогами Н.). У 1202—04 була відвойована французьким королем Філіппом II Августом (що було закріплене договором 1259), але зберегла особливі права, привілеї, самоврядність міст. У 13 ст в Н. стали скликатися провінційні штати. Після повстання крупних феодалів в 1315 Людовик Х був вимушений підтвердити привілеї Н. В період Столітньої війни 1337—1453 Н. важко постраждала від військових дій, в 1417—19 була завойована англійцями. Значна роль у вигнанні англійців в 1449—50 зіграло широкий партизанський рух. У 1468 Людовик XI включив Н. (із статусом провінції) у королівський домен. У початковий період Релігійних воєн 16 ст в Н. широко поширився кальвінізм; гугеноти захопили декількох міст, у тому числі Руан. Відміна в 1685 Нантського едикту 1598 викликала масову еміграцію гугенотів з Н. до Англії і Німеччини. У 16—17 вв.(століття) Н. була однією з розвинених торговельно-промислових провінцій Франції (сукноделіє, виробництво полотна, мережив, скла, виробів із заліза і др.; торгівля з Англією, Нідерландами, середземноморськими країнами, участь в колоніальній торгівлі). Розвиток товарно-грошових стосунків супроводився зростанням податкового гніту, що викликало в 17—18 вв.(століття) багаточисельні народні повстання (найбільш велике — «босоногих» в 1639). З розділом території Франції на департаменти (1790) провінції Н. перестала існувати.
