Нормандська десантна операція 1944 , висадка експедиційних сил США і Великобританії з Британських островів через Ла-манш на побережжя Північно-західної Франції і захват ними стратегічного плацдарму 6 червня — 24 липня під час 2-ої світової війни 1939—45. Крупні перемоги Радянських Озброєних Сил на радянсько-німецькому фронті і посилення національно-визвольного руху у Франції, Італії і ін. країнах Західної Європи змусили правлячі круги США і Великобританії прискорити відкриття другого фронту в Європі.
Побережжя Північної Франції, Бельгії і Голландії обороняла німецька група армій «Б» (командуючий генерал-фельдмаршал Е. Роммель) у складі 7-ої і 15-ої армій і 88-го окремого корпусу (всього 39 дивізій). Її основні сили були зосереджені на побережжі протоки Па-де-кале, де німецьке командування чекало висадки противника. На побережжі Сенськой бухти на 100- км. фронті від підстави півострова Котантен до гирла р. Орн оборонялися всього 3 дивізії. Експедиційні сили союзників (верховний головнокомандуючий генерал Д. Ейзенхауер) складалися з 21-ої групи армій (1-я американська, 2-я англійська, 1-я канадська армії) і 3-ої амереріканськие армії — всього 39 дивізій і 12 бригад. ВМС(військово-морські сили) і ВПС(військово-повітряні сили) США і Великобританії мали абсолютну перевагу над противником (11 тис. бойових літаків проти 500 у німців і понад 6 тис. бойових, транспортних і десантно-висадочних судів). Загальна чисельність експедиційних сил складала понад 2 млн. 876 тис. чіл.
Планом Н. д. о. передбачалося висадити морські і повітряні десанти на побережжі Сенськой бухти і захопити плацдарм глибина 15—20 км. , а на 20-й день операції вийти на рубіж Авранш, Донфрон, Фалез. У ніч на 6 червня союзники під прикриттям масованих ударів авіації висадили північніше Карантана 2 американські і на північний схід від Кана 1 англійські повітряно-десантні дивізії. Вранці були висаджені морські десанти. До результату 6 червня союзники захопили 3 плацдарми і висадили з моря 5 піхотних дивізій, 1 бронетанкову бригаду. До результату 12 червня був створений плацдарм протяжністю 80 км. по фронту і 10—17 км. в глибину; на нім знаходилося 16 дивізій (в т.ч. 2 танкові). Німецько-фашистське командування до цьому часу ввело в бій до 12 дивізій (в т.ч. 3 танкові), ще 3 дивізії були на підході. Німецькі війська вводилися в бій по частинах і несли великі втрати. До кінця червня союзники розширили плацдарм до 100 км. по фронту і 20—40 км. в глибину. На нім було зосереджено понад 25 дивізій (в т.ч. 4 танкові), яким протистояли 23 ослаблених німецьких дивізії (в т.ч. 9 танкових). Оперативних резервів німці не мали, т.к. іх осн. сили були скуті на радянсько-німецькому фронті, де Червона Армія вела успішне настання в Білорусії. 29 червня союзники опанували порт Шербур. До 21 липня війська 1-ої американської армії просунулися в південному напрямі на 10—15 км. і зайняли р. Сен-Ло, англійські і канадські війська після запеклих боїв оволоділи м. Кан. Втрати за період з 6 червня по 24 липня склали у союзників близько 122, а у німців — близько 117 тис. чіл. Плацдарм, захоплений в ході Н. д. о. (до 110 км. по фронту і глибиною 30—50 км. ), був в 2 рази менше того, який передбачалося зайняти за планом операції, проте в умовах абсолютного панування в повітрі виявилося можливим зосередити на нім достатні сили і засоби для проведення в подальшому крупної наступальної операції в Північно-західній Франції. Вторгнення союзних військ до Франції означало відкриття другого фронту в Європі, який став важливим чинником у військових діях антигітлерівської коаліції на завершуючому етапі війни проти фашистської Німеччини.
Літ.: Друга світова війна. 1939—1945, М., 1958; Куліш Ст М., Другий фронт, М., 1960; Harrison G. A., Crosschannel Attack, Wash., 1951.
