Другий фронт в 2-ій світовій війні 1939—45, фронт озброєної боротьби проти фашистської Німеччини, який США і Великобританія відкрили 6 червня 1944 вторгненням своїх військ до Північно-західної Франції. Проблема Ст ф. існувала з моменту нападу фашистської Німеччини на СРСР 22 червня 1941 (див. Друга світова війна 1939—45 ). Відкриття Ст ф. на З. було необхідно для відвернення значних сил німецько-фашистських військ з головного радянсько-німецького фронту і досягнення якнайшвидшої перемоги союзників по антифашистській коаліції. Проте правлячі круги США і Великобританії відповідно до їх політики, направленої на взаємне виснаження СРСР і Німеччини і створення умов для встановлення свого світового панування, затягували відкриття Ст ф. Замість цього англо-американське командування в листопаді 1942 висадило війська в Північній Африці, в липні 1943 — в Сіцілії, а потім в Південній Італії. Ці дії по суті не означали відкриття Ст ф. і відволікали незначні сили противника. Крупні перемоги радянських військ над німецько-фашистськими військами в 1943—44 показали, що Радянські Озброєні Сили здатні самі звільнити народи Європи від гітлерівського іга, і це спонукало англо-американське командування 6 червня 1944 висадкою 43 дивізій в Північно-західній Франції нарешті відкрити Ст ф. (див. Нормандська десантна операція 1944 ). Це привело до серйозного погіршення стратегічного положення фашистської Німеччини, проте радянсько-німецький фронт продовжував залишатися головним і вирішальним: на початку липня 1944 тут діяло 235 дивізій Німеччини і її союзників, а на Заході — лише 65 дивізій. У липні — серпні в ході Фалезськой операції 1944 союзні війська прорвали оборону німецько-фашистських військ і, маючи в своєму розпорядженні значну перевагу в силах і засобах, протягом місяця при активній підтримці французьких партизан звільнили всю Північно-західну Францію і Париж. 15 серпня 1944 американо-французькі війська висадилися в Південній Франції і, швидко просуваючись, до 10 вересня звільнили Південну і Південно-західну Францію. У вересні 1944 союзники провели Голландську операцію 1944, але звільнити Нідерланди і обійти лінію Зігфріда їм не удалося. На початку 1945 радянсько-німецький фронт як і раніше відволікав головні сили ворога: на 1 січня тут діяло 195,5 німецько-фашистських дивізій, на Західному фронті і в Італії — 107. За 2-у половину 1944 на радянсько-німецький фронт з країн Європи було перекинуто 59 німецько-фашистських дивізій і 13 бригад, а з радянсько-німецького фронту на З. спалий лише 12 дивізій і 5 бригад. Користуючись величезною перевагою в силах і засобах, союзні війська в 1945 провели ряд успішних операцій (найбільш великі — Маас-рейнська і Рурськая) і на початок травня вийшли на р. Ельбу і в західні райони Австрії і Чехословакії, де зустрілися з радянськими військами; було також завершено звільнення Італії. Ст ф. зіграв відому роль у війні, проте далеко не настільки велику, як намагається представити буржуазна історіографія.
Літ.: Листування Голови Ради Міністрів СРСР з президентами США і прем'єр-міністрами Великобританії під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945, т. 1—2, М., 1957; Куліш Ст, Другий фронт, М., 1960; Метлофф М. і Снелл Е., Стратегічне планерування в коаліційній війні 1941—1942, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1955; Метлофф М., Від Касабланки до «Оверлорда», пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1964.
