Номінальна заробітна плата , при соціалізмі — сума грошових коштів, яку отримують робітники і службовці за свою працю відповідно до його кількості і якості (див. Заробітна плата ); при капіталізмі — сума грошей, яку отримує працівник за свою робочу силу. Н. з. п. характеризує рівень заробітної плати незалежно від зміни цін на товари і послуги. У цьому її відмінність від реальної заробітної плати . Остання визначається сукупністю життєвих засобів, які працівник здатний придбати за свою Н. з. п. У капіталістичному суспільстві підвищення Н. з. п. частенько супроводиться збереженням або падінням рівня реальної заробітної плати. У СРСР зростання Н. з. п. — один з чинників підвищення реальної заробітної плати і добробуту всіх трудящих. За роки восьмої п'ятирічки (1965—70) приріст Н. з. п. досяг 26%. Передбачається її подальше збільшення. Починаючи з 1972 у виробничих галузях народного господарства підвищується мінімум заробітної плати до 70 крб. в місяць з одночасним збільшенням тарифних ставок і посадових окладів среднеоплачиваємих категорій працівників. Збільшення Н. з. п. забезпечує посилення матеріальної зацікавленості працівників в поліпшенні результатів своєї праці і зростанні ефективності суспільного виробництва.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1974; Капустін Е. І., Якість праці і заробітна плата, М., 1964; Кунельський л.е., Соціально-економічні проблеми заробітної плати, М., 1972.
