Ноа , Ноуа, археологічна культура пізнього бронзового століття (остання чверть 2-го тис. до н.е.(наша ера)), поширена в Центральній і Східній Румунії і на території Молдавської РСР і заходу УРСР. Названа по могильнику в села Hoya (Noua) поблизу м. Брашов в Румунії. Для Н. характерні неукріплені поселення з наземними прямокутними стовповими будинками, зольниками і багаточисельними хозяйственимі ямами. Могильники — грунтові (до 200 поховань), із скорченими трупоположеніямі, рідше — з трупосожженіямі. У їх інвентарі переважає кераміка 2 типів: груба (характерні «мішковидні» судини) і тонша чорна плі сіра лощена (характерні судини з 1—2 ручками). Знайдені бронзові листоподібні наконечники копій, втульчатиє кельти, шпильки, кістяні наконечники стріл і псалії . Племена культури Н., що жили первіснообщинним устроєм, займалися головним чином скотарством, в меншій мірі — землеробством.
Літ.: Мелюкова А. І., Пам'ятники скіфського часу лісостепового Середнього Поднестровья, в збірці: Матеріали і дослідження по археології СРСР № 64, М., 1958; Балагурi Е. А., Могильник культурі Ноа на Станicлавщинi, «Археологiя», 1961, т. 13; Petrescu-dímboviţa М., Кінець бронзового і початок раннежелезного століття в Молдові в світлі останніх археологічних розкопок, «Dacia», N. S., 1960 № 4; Florescu A. C., Contribuţii la cunoaşţerea culturii Noua, в кн.: Arheologia Moldovei, t. 2—3, Jaşi, 1964.
