Никифор
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Никифор

Никифор (Nikephóros). У Візантії:

  Н. I (помер 26.7.811), імператор з 802. При імператриці Ірині був логофетом геникона, після палацового перевороту сановна столична знать проголосила його імператором. Для зміцнення фінансового положення Візантії H. I ввів нові податки, відновив кругову поруку сільських громад за внесок державних податків. Підсилив флот, намагався розширити торгівлю шляхом надання купцям державного кредиту. H. I — прибічник іконопочитанія, але до єресі проявляв терпимість, чим викликав незадоволеність чернецтва. Вів війну з арабами, що закінчилася невигідним для Візантії світом 806. Прагнув підпорядкувати слов'ян Балканського півострова, переселяв греків з Малої Азії на Балкани. У війні 809—11 з Болгарією потерпів поразку, був убитий в битві у Вирбішськой тесніне.

  М. Я. Сюзюмов.

  Н. II Фока (близько 912 — 11.12.969, Константинополь), імператор з 963. Із знатного малоазійського роду. З 954 головнокомандуючий. Відвоював в 961 у арабів о. Крит. Зведений на престол повсталою малоазійськой військовою знаттю. Проводив політику, ворожу столичній чиновній знаті. Сприяв зростанню світського крупного землеволодіння, відмінивши в 967 переважне право селян на покупку земель, дінатамі, що продаються (крупними землевласниками). Указом 964 заборонив підставу нових монастирів і обмежив зростання монастирського землеволодіння. Прагнучи створити матеріальну базу для армії нового типа, що базувалася на важкій озброєній кавалерії, втричі збільшив мінімальний розмір земельного наділу, що дозволяв бути стратіотом (тим самим стратіоти були остаточно відособлені від селянства). Відвоював у арабів в 965 Килікию і Кіпр, в 969 — Північну Сирію (з Антіохией). У 966 почав військові дії проти Болгарії, призвавши в 968 на допомогу російського князя Святослава. Убитий в результаті змови Іоана Цимісхия.

  Н. III Вотаніат [близько 1010 — після 1081, Константинополь (?)] імператор в 1078—81. З малоазійськой землевласницької знаті. З середини 11 ст полководець і намісник ряду фем (Солунь, Антіохия, Анатолік і ін.). Очолив заколот малоазійськой знаті проти імператора Михайла VII Дуки. У січні 1078 проголошений імператором, в березні вступив до Константинополя. Не зміг зупинити настання турок-сельджуков, що заснували в 1080 Конійський султанат . Проти Н. Ill неодноразово спалахували феодальні заколоти (що очолювалися Никифором Василакисом, Костянтином Дукой, Никифором Меліссином і ін.). Позбавлений влади такими, що підняли заколот Комнінамі і пострижений в ченці.

  Р. Р. Літаврін.