Ірина (Eirеnе) (близько 752, Афіни, — 9.8.803, о. Лесбос), візантійська імператриця в 797—802. Дружина імператора Льва IV, що правив в 775—780; після смерті мужа стала регентшею і потім соправітельніцей сина — Константіна VI. Прихильниця іконопочитателей, І. скликала в 787 в Нікеї Уселенський собор, тимчасово іконопочитаніє, що відновив. У боротьбі за владу засліпила сина (797) і добилася проголошення себе єдинодержавною імператрицею. У 802 Карл Великий направив до Візантії посольство з пропозицією І. одружитися з ним (для об'єднання обох імперій), проте візантійські вельможі перешкодили цьому. В результате палацового перевороту І. була позбавлена влади.
