Логофет (греч. logothétes), чиновник у візантійському державному апараті. У 5—6 вв.(століття) Л. — незначний фіскальний чиновник без спеціальних функцій. З кінця 7 ст роль Л. зростає, вони перетворюються на керівників найважливіших відомств: Л. геникона очолював головне казначейство, Л. стратіотов відав військовою казною, Л. дрома (з 8 ст) — поштою, іноземними стосунками, внутрішніми справами, Л. стад (з 9 ст) розпоряджався державними пасовищами і табунами, Л. секретів (з 11 ст) контролював діяльність ряду відомств (по суті все цивільне управління); посада Л. секретів зникла до 1204, його функції перейшли до великого Л. (засвідчений джерелами з кінця 12 ст).
Літ.: Guilland R., Les logothétes, «Revue des études byzantines». 1971, t. 29.
