Непрямий доказ, доказ в логіці якої-небудь думки (тези), засноване на спростуванні (тобто доказі помилковості, доказі заперечення) деяких ін. думок, що знаходяться в певних стосунках до тези. У т.з. розділовому До. д. теза є одним з членів диз'юнкції (тобто думки вигляду « A 1 , або А 2 , або..., або An» ), про яку відомо, що вона достеменна (або передбачається заздалегідь доведеною), а само доказ полягає в спростуванні всіх членів Ai цієї диз'юнкції, окрім доводжуваного. Т. н. апагогичеськоє До. д., або доказ від осоружного, полягає в спростуванні заперечення доводжуваної тези («антитезиса»). Якщо виходити з істинності (або довідності) виключеного третього принципу (« А або не- А »), то апагогично До. д. можна вважати окремим випадком розділового.
