Неорганічні полімери, полімери з неорганічним (що не містить атомів вуглецю) головним ланцюгом макромолекули . Бічні (що обрамували) групи — зазвичай теж неорганічні; проте полімери з органічними бічними групами часто також відносять до Н. п. (строгого ділення за цією ознакою немає).
Аналогічно органічним полімерам Н. п. підрозділяють по просторовій структурі на лінійних, розгалужених, сходових і сітчастих (двух- і тривимірні), по складу головного ланцюга — на гомоланцюгових типа [—M—] n і гетероланцюгові типа [—M—M''—] n або [— М— M''— М"—] n (де М-код, M'', М" — різні атоми). Наприклад, полімерна сірка [—S—] n — гомоланцюговий лінійний Н. п. без бічних груп.
Багато неорганічних речовин в твердому стані є єдиною макромолекулою, проте, для віднесення їх до Н. п. необхідна наявність деякої анізотропії просторової будови (і, отже, властивостей). Цим кристали Н. п. відрізняються від повністю ізотропних кристалів звичайних неорганічних речовин (наприклад, NACI, ZNS). Більшість хімічних елементів не здібна до утворення стійких гомоланцюгових Н. п., і лише приблизно 15 (S, Р, Se, Te, Si і ін.) утворюють не дуже довгі (олігомерні) ланцюги, значно поступливі по стійкості гомоланцюговим олігомерам із зв'язками С—С. Тому найбільш типові гетероланцюгові Н. п., в яких чергуються електропозитивні і електронегативні атоми, наприклад В і N, Р і N, Si і Про, створюючі між собою і з атомами бічних груп полярні (частково іонні) хімічні зв'язки.
Полярні зв'язки обумовлюють підвищену реакційну здатність Н. п., перш за все схильність до гідролізу. Тому багато Н. п. малостійкі на повітрі; крім того, деякі з них легко деполімеризуються з утворенням циклічних структур. На цих і ін. хімічні властивості Н. п. можна частково впливати, напрямлено міняючи бічне обрамлення, від якого головним чином залежить характер міжмолекулярної взаємодії, що визначає еластичні і ін. механічні властивості полімеру. Так, лінійний еластомер поліфосфонітрілхлорід [—CI 2 PN—] n в результаті гідролізу по зв'язку Р—Сl (і подальшій поліконденсації) перетворюється на тривимірну структуру, що не володіє еластичними властивостями. Стійкість до гідролізу цього еластомера можна підвищити при заміні атомів Cl на деякі органічні радикали. Багато гетероланцюгові Н. п. відрізняються високою термостійкістю, що значно перевищує термостійкість органічних і елементоорганічеських полімерів (наприклад, полімерний оксонітрід фосфору [PON] n не змінюється при нагріванні до 600 °С). Проте висока термостійкість Н. п. рідко поєднується з коштовними механічними і електричними властивостями. З цієї причини число Н. п., що знайшли практичне вживання, порівняно невелико. Проте Н. п. — важливе джерело здобуття нових термостійких матеріалів.
